Відмінності між версіями «Брязкало»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Бр]] | [[Категорія:Бр]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | 1. Брязкуча дитяча іграшка. На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (Іван Франко, VIII, 1952, 364); | |
| + | // Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). Як старець обідраний, диліжанс вибиває у всі свої брязкала (Степан Васильченко, I, 1959, 183); | ||
| + | // Брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні. * У порівняннях. Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (Яків Баш, Вибр., 1948, 51); | ||
| + | // Брязкуча прикраса. За що ж, панотче, вас вельможністю зробили..; В блискучому всьому, як птаха, нарядили, На шию брязкал натягли? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 480). | ||
| + | 2. перен., зневажл. Про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою. [Пророк самарійський:] Вам відомо, які то святощі вона втопила? [Самарянин:] Ти ж сам казав, що брязкало старе!.. (Леся Українка, II, 1951, 156). | ||
| + | 3. зневажл. Про балакучу людину; базіка, базікало. — Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 623). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:15, 25 листопада 2017
Зміст
Сучасні словники
1. Брязкуча дитяча іграшка. На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкалами (Іван Франко, VIII, 1952, 364); // Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). Як старець обідраний, диліжанс вибиває у всі свої брязкала (Степан Васильченко, I, 1959, 183); // Брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні. * У порівняннях. Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (Яків Баш, Вибр., 1948, 51); // Брязкуча прикраса. За що ж, панотче, вас вельможністю зробили..; В блискучому всьому, як птаха, нарядили, На шию брязкал натягли? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 480). 2. перен., зневажл. Про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою прикрасою. [Пророк самарійський:] Вам відомо, які то святощі вона втопила? [Самарянин:] Ти ж сам казав, що брязкало старе!.. (Леся Українка, II, 1951, 156). 3. зневажл. Про балакучу людину; базіка, базікало. — Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 623).
Ілюстрації
|
|
|
|
