Відмінності між версіями «Сільниця»

Версія за 22:45, 25 листопада 2017

Сільни́ця, -ці, ж. Солонка. Желех. Вх. Лем. 465. Ум. Сільничка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІ́ЛЬНИЦЯ, і, жін. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Юрій Яновський, Мир, 1956, 29); Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (Українські страви, 1957, 393). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 220.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сільниця, -ці, ж. Солонка. Желех. Вх. Лем. 465. Ум. сільничка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Янов., Мир, 1956, 29); Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (Укр. страви, 1957, 393). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 220.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Сільниця -і, ж.

Невеличка посудина для солі, яку подають до столу.

Ілюстрації

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Сіль