Відмінності між версіями «Скарбник»
(Створена сторінка: '''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаг...) |
|||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. | '''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. | ||
[[Категорія:Ск]] | [[Категорія:Ск]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | СКАРБНИ́К, а, чол. | ||
+ | 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 247); При розподілі обов'язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Вечірній Київ, 27.III 1967, 3). | ||
+ | 2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 14). | ||
+ | 3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; | ||
+ | // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV—XVII ст. | ||
+ | 4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]... (Борис Грінченко, II, 1963, 332). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 253. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
+ | Скарбник, -ка, м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. | ||
+ | Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
+ | Том 4, ст. 132. | ||
+ | |||
+ | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
+ | СКАРБНИ́К, а́, ч. | ||
+ | |||
+ | 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук. повість, 1959, 247); При розподілі обов’язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Бурл., Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Веч. Київ, 27.III 1967, 3). | ||
+ | |||
+ | 2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Добр., Очак. розмир, 1965, 14). | ||
+ | |||
+ | 3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV-XVII ст. | ||
+ | |||
+ | 4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]… (Гр., II, 1963, 332). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 253. | ||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
+ | Скарбник | ||
+ | |||
+ | Толкование Перевод Книги | ||
+ | 1СКАРБНИК — СКАРБНИК, скарбника, муж. (польск. scarbnik) (ист.). На Украине встарину казначей, лицо, ведавшее финансами. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … | ||
+ | Толковый словарь Ушакова | ||
+ | 2скарбник — сущ., кол во синонимов: 2 • казначей (10) • скарбничий (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … | ||
+ | Словарь синонимов | ||
+ | 3скарбник — ника, ч. Пр. Скарбник, кас їр … | ||
+ | Словник лемківскої говірки | ||
+ | 4Скарбник — м. устар. Казначей (на Украине). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … | ||
+ | Современный толковый словарь русского языка Ефремовой | ||
+ | 5скарбник — скарбник, скарбники, скарбника, скарбников, скарбнику, скарбникам, скарбника, скарбников, скарбником, скарбниками, скарбнике, скарбниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … | ||
+ | Формы слов | ||
+ | 6скарбник — ск арбник, а … | ||
+ | Русский орфографический словарь | ||
+ | 7скарбник — а/, ч. 1) Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2) іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3) іст. У давній Русі та за старих… … | ||
+ | Український тлумачний словник | ||
+ | 8скарбник — [скарбни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў … | ||
+ | Орфоепічний словник української мови | ||
+ | 9скарбник — іменник чоловічого роду, істота … | ||
+ | Орфографічний словник української мови | ||
+ | 10скарбник — а, м казначей … | ||
+ | Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | (підска́рбій) — це людина, яка завідувала фінансами в Запорозькій Січі. Скарбник був досить близьким до гетьмана і належав до військових служителів. Він визначав, яка кількість фінансів має бути потрачена на озброєння, харчі, одяг тощо. | ||
+ | |||
+ | У ширшому розумінні скарбник або скарбничий це особа, що відає коштами якоїсь установи, організації, об'єднання осіб тощо, посадовець, який завідує скарбницею. | ||
+ | |||
+ | Московська держава Редагувати | ||
+ | |||
+ | В Московській державі скарбник (рос. казначей) відав казенним двором або приказом, а разом з тим і государевими доходами, отримуючи різні збори (наприклад митні) і оброки. Відомству скарбника підлягали також справи про холопство і ведення книг, в які записувалися акти на холопство. Зі збором мит з'єднаний був і суд над тими, хто мита платив: звідси широка судова компетенція скарбника. Суд скарбника поширювався і на такі випадки, які не мали ніякого відношення до безпосередніх функцій скарбника. Судебник 1550 року зараховує до бояр і окольничих, що творили "суд царя і великого князя ", і скарбника. Тут скарбники виступають взагалі як довірені і наближені до царя особи. Як довірені люди, скарбники призначаються разом з боярами вести переговори з іноземними послами. | ||
+ | |||
+ | До середини XVII ст., по мірі розвитку приказних установ, широке відомство скарбника сильно скоротилася. Доходи передані були у фінансові прикази різного найменування, холопські справи — в холопський приказ. У віданні казначея залишився лише казенний двір. Казенним двором відав один скарбник, рідше двоє, а товаришів при ньому було троє: два дяки і друкар; в XVII столітті останній вийшов зі складу казенного двору. На посаду скарбника звичайно призначалися люди нові, не родовиті, але вона прокладала дорогу до боярства. | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 21:43, 25 листопада 2017
Скарбник, -ка, м. 1) = Скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКАРБНИ́К, а, чол. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 247); При розподілі обов'язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Вечірній Київ, 27.III 1967, 3). 2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 14). 3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV—XVII ст. 4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]... (Борис Грінченко, II, 1963, 332). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 253.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Скарбник, -ка, м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 132.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СКАРБНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук. повість, 1959, 247); При розподілі обов’язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Бурл., Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Веч. Київ, 27.III 1967, 3).
2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).
3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV-XVII ст.
4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]… (Гр., II, 1963, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 253.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Скарбник
Толкование Перевод Книги 1СКАРБНИК — СКАРБНИК, скарбника, муж. (польск. scarbnik) (ист.). На Украине встарину казначей, лицо, ведавшее финансами. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова 2скарбник — сущ., кол во синонимов: 2 • казначей (10) • скарбничий (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов 3скарбник — ника, ч. Пр. Скарбник, кас їр … Словник лемківскої говірки 4Скарбник — м. устар. Казначей (на Украине). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой 5скарбник — скарбник, скарбники, скарбника, скарбников, скарбнику, скарбникам, скарбника, скарбников, скарбником, скарбниками, скарбнике, скарбниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов 6скарбник — ск арбник, а … Русский орфографический словарь 7скарбник — а/, ч. 1) Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2) іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3) іст. У давній Русі та за старих… … Український тлумачний словник 8скарбник — [скарбни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў … Орфоепічний словник української мови 9скарбник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови 10скарбник — а, м казначей … Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков
Ілюстрації
Джерела та література
(підска́рбій) — це людина, яка завідувала фінансами в Запорозькій Січі. Скарбник був досить близьким до гетьмана і належав до військових служителів. Він визначав, яка кількість фінансів має бути потрачена на озброєння, харчі, одяг тощо.
У ширшому розумінні скарбник або скарбничий це особа, що відає коштами якоїсь установи, організації, об'єднання осіб тощо, посадовець, який завідує скарбницею.
Московська держава Редагувати
В Московській державі скарбник (рос. казначей) відав казенним двором або приказом, а разом з тим і государевими доходами, отримуючи різні збори (наприклад митні) і оброки. Відомству скарбника підлягали також справи про холопство і ведення книг, в які записувалися акти на холопство. Зі збором мит з'єднаний був і суд над тими, хто мита платив: звідси широка судова компетенція скарбника. Суд скарбника поширювався і на такі випадки, які не мали ніякого відношення до безпосередніх функцій скарбника. Судебник 1550 року зараховує до бояр і окольничих, що творили "суд царя і великого князя ", і скарбника. Тут скарбники виступають взагалі як довірені і наближені до царя особи. Як довірені люди, скарбники призначаються разом з боярами вести переговори з іноземними послами.
До середини XVII ст., по мірі розвитку приказних установ, широке відомство скарбника сильно скоротилася. Доходи передані були у фінансові прикази різного найменування, холопські справи — в холопський приказ. У віданні казначея залишився лише казенний двір. Казенним двором відав один скарбник, рідше двоє, а товаришів при ньому було троє: два дяки і друкар; в XVII столітті останній вийшов зі складу казенного двору. На посаду скарбника звичайно призначалися люди нові, не родовиті, але вона прокладала дорогу до боярства.