Відмінності між версіями «Скарбник»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаг...)
 
 
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.  
 
'''Скарбник, -ка, '''''м. ''1) = '''Скарбівничий. '''Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.  
 
[[Категорія:Ск]]
 
[[Категорія:Ск]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
СКАРБНИ́К, а, чол.
 +
1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 247); При розподілі обов'язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу;  * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Вечірній Київ, 27.III 1967, 3).
 +
2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 14).
 +
3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.;
 +
//  Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV—XVII ст.
 +
4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]... (Борис Грінченко, II, 1963, 332).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 253.
 +
 +
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Скарбник, -ка, м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.
 +
Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
Том 4, ст. 132.
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
СКАРБНИ́К, а́, ч.
 +
 +
1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук. повість, 1959, 247); При розподілі обов’язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Бурл., Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Веч. Київ, 27.III 1967, 3).
 +
 +
2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).
 +
 +
3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV-XVII ст.
 +
 +
4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]… (Гр., II, 1963, 332).
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 253.
 +
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
Скарбник
 +
 +
Толкование Перевод Книги
 +
1СКАРБНИК — СКАРБНИК, скарбника, муж. (польск. scarbnik) (ист.). На Украине встарину казначей, лицо, ведавшее финансами. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …
 +
Толковый словарь Ушакова
 +
2скарбник — сущ., кол во синонимов: 2 • казначей (10) • скарбничий (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …
 +
Словарь синонимов
 +
3скарбник — ника, ч. Пр. Скарбник, кас їр …
 +
Словник лемківскої говірки
 +
4Скарбник — м. устар. Казначей (на Украине). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
 +
Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
 +
5скарбник — скарбник, скарбники, скарбника, скарбников, скарбнику, скарбникам, скарбника, скарбников, скарбником, скарбниками, скарбнике, скарбниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
 +
Формы слов
 +
6скарбник — ск арбник, а …
 +
Русский орфографический словарь
 +
7скарбник — а/, ч. 1) Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2) іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3) іст. У давній Русі та за старих… …
 +
Український тлумачний словник
 +
8скарбник — [скарбни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў …
 +
Орфоепічний словник української мови
 +
9скарбник — іменник чоловічого роду, істота …
 +
Орфографічний словник української мови
 +
10скарбник — а, м    казначей …
 +
Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
 +
|}
 +
==Джерела та література==
 +
(підска́рбій) — це людина, яка завідувала фінансами в Запорозькій Січі. Скарбник був досить близьким до гетьмана і належав до військових служителів. Він визначав, яка кількість фінансів має бути потрачена на озброєння, харчі, одяг тощо.
 +
 +
У ширшому розумінні скарбник або скарбничий це особа, що відає коштами якоїсь установи, організації, об'єднання осіб тощо, посадовець, який завідує скарбницею.
 +
 +
Московська держава Редагувати
 +
 +
В Московській державі скарбник (рос. казначей) відав казенним двором або приказом, а разом з тим і государевими доходами, отримуючи різні збори (наприклад митні) і оброки. Відомству скарбника підлягали також справи про холопство і ведення книг, в які записувалися акти на холопство. Зі збором мит з'єднаний був і суд над тими, хто мита платив: звідси широка судова компетенція скарбника. Суд скарбника поширювався і на такі випадки, які не мали ніякого відношення до безпосередніх функцій скарбника. Судебник 1550 року зараховує до бояр і окольничих, що творили "суд царя і великого князя ", і скарбника. Тут скарбники виступають взагалі як довірені і наближені до царя особи. Як довірені люди, скарбники призначаються разом з боярами вести переговори з іноземними послами.
 +
 +
До середини XVII ст., по мірі розвитку приказних установ, широке відомство скарбника сильно скоротилася. Доходи передані були у фінансові прикази різного найменування, холопські справи — в холопський приказ. У віданні казначея залишився лише казенний двір. Казенним двором відав один скарбник, рідше двоє, а товаришів при ньому було троє: два дяки і друкар; в XVII столітті останній вийшов зі складу казенного двору. На посаду скарбника звичайно призначалися люди нові, не родовиті, але вона прокладала дорогу до боярства.
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 21:43, 25 листопада 2017

Скарбник, -ка, м. 1) = Скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКАРБНИ́К, а, чол. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 247); При розподілі обов'язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Вечірній Київ, 27.III 1967, 3). 2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 14). 3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV—XVII ст. 4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]... (Борис Грінченко, II, 1963, 332). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 253.


Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Скарбник, -ка, м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 132.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СКАРБНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук. повість, 1959, 247); При розподілі обов’язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Бурл., Напередодні, 1956, 54); Скарбник банку; Скарбник колгоспу; * Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Веч. Київ, 27.III 1967, 3).

2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).

3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.; // Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV-XVII ст.

4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб. — А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]… (Гр., II, 1963, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 253.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Скарбник

Толкование Перевод Книги 1СКАРБНИК — СКАРБНИК, скарбника, муж. (польск. scarbnik) (ист.). На Украине встарину казначей, лицо, ведавшее финансами. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова 2скарбник — сущ., кол во синонимов: 2 • казначей (10) • скарбничий (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов 3скарбник — ника, ч. Пр. Скарбник, кас їр … Словник лемківскої говірки 4Скарбник — м. устар. Казначей (на Украине). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой 5скарбник — скарбник, скарбники, скарбника, скарбников, скарбнику, скарбникам, скарбника, скарбников, скарбником, скарбниками, скарбнике, скарбниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов 6скарбник — ск арбник, а … Русский орфографический словарь 7скарбник — а/, ч. 1) Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2) іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3) іст. У давній Русі та за старих… … Український тлумачний словник 8скарбник — [скарбни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў … Орфоепічний словник української мови 9скарбник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови 10скарбник — а, м казначей … Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков

Ілюстрації

Джерела та література

(підска́рбій) — це людина, яка завідувала фінансами в Запорозькій Січі. Скарбник був досить близьким до гетьмана і належав до військових служителів. Він визначав, яка кількість фінансів має бути потрачена на озброєння, харчі, одяг тощо.

У ширшому розумінні скарбник або скарбничий це особа, що відає коштами якоїсь установи, організації, об'єднання осіб тощо, посадовець, який завідує скарбницею.

Московська держава Редагувати

В Московській державі скарбник (рос. казначей) відав казенним двором або приказом, а разом з тим і государевими доходами, отримуючи різні збори (наприклад митні) і оброки. Відомству скарбника підлягали також справи про холопство і ведення книг, в які записувалися акти на холопство. Зі збором мит з'єднаний був і суд над тими, хто мита платив: звідси широка судова компетенція скарбника. Суд скарбника поширювався і на такі випадки, які не мали ніякого відношення до безпосередніх функцій скарбника. Судебник 1550 року зараховує до бояр і окольничих, що творили "суд царя і великого князя ", і скарбника. Тут скарбники виступають взагалі як довірені і наближені до царя особи. Як довірені люди, скарбники призначаються разом з боярами вести переговори з іноземними послами.

До середини XVII ст., по мірі розвитку приказних установ, широке відомство скарбника сильно скоротилася. Доходи передані були у фінансові прикази різного найменування, холопські справи — в холопський приказ. У віданні казначея залишився лише казенний двір. Казенним двором відав один скарбник, рідше двоє, а товаришів при ньому було троє: два дяки і друкар; в XVII столітті останній вийшов зі складу казенного двору. На посаду скарбника звичайно призначалися люди нові, не родовиті, але вона прокладала дорогу до боярства.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Джерела та література

Зовнішні посилання