Відмінності між версіями «Очманіти»
(Створена сторінка: '''Очмані́ти, -ні́ю, -єш, '''''гл. ''Очумѣть. ''Чи він очманів, чи що з ним діється. ''Полт. у. [[Кате...) |
(→Медіа) |
||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Очмані́ти, -ні́ю, -єш, '''''гл. ''Очумѣть. ''Чи він очманів, чи що з ним діється. ''Полт. у. | '''Очмані́ти, -ні́ю, -єш, '''''гл. ''Очумѣть. ''Чи він очманів, чи що з ним діється. ''Полт. у. | ||
[[Категорія:Оч]] | [[Категорія:Оч]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ОЧМАНІ́ТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 834. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Очманіти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у. | ||
| + | Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 3, ст. 82. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | 1очманіло — прислівник незмінювана словникова одиниця розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 2очманіти — дієслово доконаного виду розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 3очманіло — розм. Присл. до очманілий 2) … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 4очманіти — і/ю, і/єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 5очманіти — (утратити здатність нормально міркувати, діяти), одуріти, очамріти, отуманіти, ошаліти … | ||
| + | Словник синонімів української мови | ||
| + | |||
| + | 6очманілий — 1 дієприкметник від: очманіти розм. очманілий 2 прикметник одурілий розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 7очманілість — іменник жіночого роду розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 8очманіння — іменник середнього роду розм … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 9очманілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти. 2) у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. || Який виражає такий стан … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 10очманілість — лості, ж., розм. Стан за знач. очманілий 2) … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 11очманіння — я, с., розм. Стан за знач. очманіти … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 12очманілий — (який під упливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, чинити), очамрілий, очмарілий, зачумілий, зачумлений, очумілий, чумний, у[в]чаділий, стуманілий, отуманілий (який утратив… … | ||
| + | Словник синонімів української мови | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 21:41, 25 листопада 2017
Очмані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОЧМАНІ́ТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 834.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Очманіти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється. Полт. у. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 82.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ОЧМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти. Сафрон, очманівши од переляку і злості, плутався під ногами бандитів (Стельмах, II, 1962, 203); — Очманів хлопець, та й годі, дня без неї прожити не може (Зар., На .. світі, 1967, 101); Кінь ніби очманів, він не чув Гнатового канчука і .. задкував до прірви (Тют., Вир, 1964, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
1очманіло — прислівник незмінювана словникова одиниця розм … Орфографічний словник української мови
2очманіти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
3очманіло — розм. Присл. до очманілий 2) … Український тлумачний словник
4очманіти — і/ю, і/єш, док., розм. Утратити здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одуріти … Український тлумачний словник
5очманіти — (утратити здатність нормально міркувати, діяти), одуріти, очамріти, отуманіти, ошаліти … Словник синонімів української мови
6очманілий — 1 дієприкметник від: очманіти розм. очманілий 2 прикметник одурілий розм … Орфографічний словник української мови
7очманілість — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
8очманіння — іменник середнього роду розм … Орфографічний словник української мови
9очманілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до очманіти. 2) у знач. прикм. Який утратив здатність нормально мислити, міркувати або нормально діяти, рухатися; одурілий. || Який виражає такий стан … Український тлумачний словник
10очманілість — лості, ж., розм. Стан за знач. очманілий 2) … Український тлумачний словник
11очманіння — я, с., розм. Стан за знач. очманіти … Український тлумачний словник
12очманілий — (який під упливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, чинити), очамрілий, очмарілий, зачумілий, зачумлений, очумілий, чумний, у[в]чаділий, стуманілий, отуманілий (який утратив… … Словник синонімів української мови
