|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Милитися, -лю́ся, -лишся, '''''гл. ''1) Мылиться, намыливаться. ''Не милися, бо не будеш голитися. ''Ном. № 5479. 2) Ошибаться. ''В тім собі милиш. ''КС. 1882. X. 23. | | '''Милитися, -лю́ся, -лишся, '''''гл. ''1) Мылиться, намыливаться. ''Не милися, бо не будеш голитися. ''Ном. № 5479. 2) Ошибаться. ''В тім собі милиш. ''КС. 1882. X. 23. |
| | [[Категорія:Ми]] | | [[Категорія:Ми]] |
| − | ==Сучасні словники==
| |
| − | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
| |
| − | МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок.
| |
| − | 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170).
| |
| − | 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158);
| |
| − | // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21).
| |
| − | 3. Пас. до милити.
| |
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 703.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
| |
| − | Мили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.
| |
| − | Нас спонсорують:
| |
| − | Джерело:
| |
| − | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
| |
| − | Том 2, ст. 424.
| |
| − | ПОСИЛАННЯ
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
| |
| − | МИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, недок.
| |
| − | 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Укр.. присл.., 1955, 170).
| |
| − | 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємн. вапна, 1957, 21).
| |
| − | 3. Пас. до ми́лити.
| |
| − | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 703.
| |
| − | Мили́тися, лю́ся, лишся, гл.
| |
| − | 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479.
| |
| − | 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.
| |
| − | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 424.
| |
| − |
| |
| − | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
| |
| − | МИЛИТИСЯ
| |
| − | • 1милитися — ми/люся, ми/лишся, недок. 1) Натиратися милом; намилюватися. 2) Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). || Розчиняти в собі мило. 3) Пас. до милити. 4) розм. Вагатися, не наважуватися на якийсь вчинок …
| |
| − | Український тлумачний словник
| |
| − | • 2милитися — дієслово недоконаного виду …
| |
| − | Орфографічний словник української мови
| |
| − | • 3милитися — милюся, лишся, Пт. Помилятися. Моя внучка милится в рахунках до сто …
| |
| − | Словник лемківскої говірки
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ==Ілюстрації==
| |
| − | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
| |
| − | |- valign="top"
| |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_4427693-stock-photo-child-taking-a-bath.jpg|x140px]]
| |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: V.jpg|x140px]]
| |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:V1.jpg|x140px]]
| |
| − | |}
| |
| − |
| |
| − | ==Медіа==
| |
| − | {{#ev:youtube| NTSnukSg9mM}}
| |
