Відмінності між версіями «Хламида»

Версія за 21:04, 25 листопада 2017

Хламида, -ди, ж. Хламида. Ходив він як чернець, у високій шапці, у чорній хламиді і підперізувався ремінним поясом. Стор. ІІ. 56. ХЛАМИ́ДА, и, жін. 1. Чоловічий верхній одяг стародавніх греків та римлян у вигляді короткого плаща із застібкою на правому плечі або на грудях. І хламиду він [Арістотель] зняв, і рачкує піском, Його очі Аглая закрила платком І сидить на хребті й поганяє прутком (Іван Франко, XI, 1952, 84); * Образно. В дивному блиску... у сніжних хламидах стрункі дерева — як статуї в порталах палати... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 293); // Плащ або мантія царів, полководців, героїв. Імператори Костянтин і Роман одягалися. Це була складна церемонія.. Принесли.. великі скрині з царським одягом.. — з хламидами і ларці з вінцями (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 147). 2. розм. Широкий попівський одяг, схожий на рясу. Ходив він, як чернець, у високій шапці, у чорній хламиді і підперізувався ремінним поясом (Олекса Стороженко, I, 1957, 203); — Я хочу на Ступки, — сказав піп у фіолетовій хламиді, перехрестився перед комендантом і тричі вклонився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 411); // Незграбний широкий і довгий одяг. Пригадалися йому давні часи, часи бурси.. І він розказував, як трохи не кожної ночі, накинувши на себе лихенькі хламиди, тягли вони на здобич (Панас Мирний, III, 1954, 210); Погода тепер чудова (+25° цілий день), я ходжу в літній хламиді (дуже рада, що її взяла) (Леся Українка, V, 1956, 421). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 75.

Ілюстрації