Відмінності між версіями «Оків»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Оків, око́ву, '''''м. ''= '''Вакарка. '''Шух. І. 186. Категорія:Ок)
 
 
(не показані 7 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Оків, око́ву, '''''м. ''= '''Вакарка. '''Шух. І. 186.  
 
'''Оків, око́ву, '''''м. ''= '''Вакарка. '''Шух. І. 186.  
 
[[Категорія:Ок]]
 
[[Категорія:Ок]]
 +
оків
 +
око́ву, ч., зах.
 +
Загорода для худоби.
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/s/zaghoroda Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]===
 +
ЗА́ГОРОДА, и, жін. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. схаменувся: згадав, що товар досі в загороді, вернувся додому й погнав пасти (Любов Яновська, I, 1959, 306); Мирно спочивають у загороді корівки, палить сонце (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 44).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.
 +
 +
Коментарі (0)
 +
 +
ЗАГОРО́ДА, и, жін.
 +
 +
1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5); Служебка пхає його [лицаря] в закуту, він падає туди черев низьку загороду (Леся Українка, II, 1951, 199); Дітвора, що стежила за Ахметом, коли той прийшов до себе у двір, лавою посунула до саманової загороди (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 24).
 +
 +
2. Те саме, що загородження. З усіх боків робили вітробалчани загороду. Щоб звідки не поткнулися [вороги], та й напоролися щоб (Андрій Головко, II, 1957, 348); До бою встала Україна.. Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Володимир Сосюра, II, 1958, 442);  * Образно. Вони [прожектори] схрестилися в зеніті, оточивши Севастополь суцільною загородою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 30).
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:64864.jpeg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3698653526.jpeg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:6154caa82a2cc697.jpeg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|N-8SeF4Trmo}}
 +
 +
==Джерела та література==
 +
===[Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]===
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
===[http://sum.in.ua/s/zaghoroda Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]===
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 20:02, 25 листопада 2017

Оків, око́ву, м. = Вакарка. Шух. І. 186. оків око́ву, ч., зах. Загорода для худоби.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЗА́ГОРОДА, и, жін. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. схаменувся: згадав, що товар досі в загороді, вернувся додому й погнав пасти (Любов Яновська, I, 1959, 306); Мирно спочивають у загороді корівки, палить сонце (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.

Коментарі (0)

ЗАГОРО́ДА, и, жін.

1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5); Служебка пхає його [лицаря] в закуту, він падає туди черев низьку загороду (Леся Українка, II, 1951, 199); Дітвора, що стежила за Ахметом, коли той прийшов до себе у двір, лавою посунула до саманової загороди (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 24).

2. Те саме, що загородження. З усіх боків робили вітробалчани загороду. Щоб звідки не поткнулися [вороги], та й напоролися щоб (Андрій Головко, II, 1957, 348); До бою встала Україна.. Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Володимир Сосюра, II, 1958, 442); * Образно. Вони [прожектори] схрестилися в зеніті, оточивши Севастополь суцільною загородою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.

Ілюстрації

64864.jpeg 3698653526.jpeg 6154caa82a2cc697.jpeg

Медіа

Джерела та література

[Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]

Зовнішні посилання

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)