Відмінності між версіями «Спекота»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Спекота, -ти, '''''ж. ''= '''Спека. '''НВолын. у. Категорія:Сп) |
|||
(не показано 16 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Спекота, -ти, '''''ж. ''= '''Спека. '''НВолын. у. | '''Спекота, -ти, '''''ж. ''= '''Спека. '''НВолын. у. | ||
[[Категорія:Сп]] | [[Категорія:Сп]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | СПЕКО́ТА́, оти, жін. Велика спека. Доїхала я.. добре, ото тільки, що який час було трохи паморочно від несвітської спекоти в вагоні (Леся Українка, V, 1956, 336); Сонце котилось до заходу, на землю лягали видовжені тіні, але спекота не спадала (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 440); — Хоч би хліб зібрати, спекота яка стоїть, — сказав Силантій (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 452). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Woman-drinking-water.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Litnya-speka-3.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:11-e1501582881119.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zivotnie.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа=={{#ev:youtube|Sr03UTzxV3U}}. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Іншими мовами== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 19:49, 25 листопада 2017
Спекота, -ти, ж. = Спека. НВолын. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СПЕКО́ТА́, оти, жін. Велика спека. Доїхала я.. добре, ото тільки, що який час було трохи паморочно від несвітської спекоти в вагоні (Леся Українка, V, 1956, 336); Сонце котилось до заходу, на землю лягали видовжені тіні, але спекота не спадала (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 440); — Хоч би хліб зібрати, спекота яка стоїть, — сказав Силантій (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 452).
Ілюстрації