Відмінності між версіями «Зваба»
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
==Сучаснісловники== | ==Сучаснісловники== | ||
| − | === | + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== |
ЗВА́БА, и, жін. | ЗВА́БА, и, жін. | ||
1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). | 1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). | ||
2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126). | 2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126). | ||
| − | === | + | ===Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка=== |
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе | Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе | ||
| − | |||
| − | |||
==Іноземнісловники== | ==Іноземнісловники== | ||
| − | === | + | ===Словари и энциклопедии на Академике=== |
зваба | зваба | ||
-и, ж. | -и, ж. | ||
| Рядок 21: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Звабити_2_PNG.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Звабити_2_PNG.jpg |x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ЗвабитиPNG.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ЗвабитиPNG.jpg |x140px]] | ||
| Рядок 27: | Рядок 24: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | {{ | + | {{#ev:youtube| U5gbWsdgN9E}} |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 16:22, 25 листопада 2017
Зваба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Зміст
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗВА́БА, и, жін. 1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). 2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе
Іноземнісловники
Словари и энциклопедии на Академике
зваба -и, ж. 1) Те, що приваблює, манить, спокушає. 2) Принадність, чарівність.
Ілюстрації
|
|
