Відмінності між версіями «Дочечка»
| (не показані 10 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дочечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''дочка. ''' | '''Дочечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''дочка. ''' | ||
| − | + | '''Сучасні словники''' | |
| − | 1.Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток ( | + | '''ДОЧКА́''', и, жін. |
| − | 2.розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! ( | + | 1. Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); В багатьох хатах великим постом шили матері бурлацькі торби своїм синам та дочкам в дорогу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 7). |
| − | 3.уроч. Жінка, що тісно, кровно | + | 2. розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! (Леся Українка, III, 1952, 196). |
| + | 3. уроч. Жінка, що тісно, кровно зв'язана з своїм народом, своєю країною. О Батьківщино!.. Ти для мене всіх рідніш, моє життя, мій квіте!.. Не зрадили тебе твої донецькі діти, і всі сини твої, всі дочки... (Володимир Сосюра, II, 1958, 477). | ||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 400. | ||
| + | '''Фразеологічний словник української мови''' | ||
| + | ДОЧКА | ||
| + | у сини́ (у до́чки, в ону́ки і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато молодшим від кого-небудь. Юрія, який годився б у сини своєму вчителеві, по сільському звичаю він називав на “ти” (М. Томчаній). | ||
| + | |||
| + | '''Словник синонімів''' | ||
| + | ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКАрозм., ДО́НЯрозм.,пестл.,ДО́ЦЯрозм.,пестл.,ДІ́ВКАдіал.- Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. - кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Стара Морозиха піклувалася все: - Може б ти, дочко, прилягла трохи? - Е, ні, тітко (А. Головко); Була тиха бесіда тихим вечором у батька з донькою (Г. Хоткевич); Питається [наймичка]: - Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? (Т. Шевченко); Підійшли й полільниці, поздоровкались, пристояли. Чорнява й питає: - Хто ти є, доцю, відкіля? (І. Вирган); Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці (казка). | ||
| + | |||
| + | '' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dochka.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dochka2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=1g_czYfbNv8 | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | |||
| + | http://slovopedia.org.ua/49/53396/357354.html | ||
| + | http://sum.in.ua/s/dochka | ||
| + | https://uk.worldwidedictionary.org/дочка | ||
Поточна версія на 15:46, 25 листопада 2017
Дочечка, -ки, ж. Ум. отъ дочка.
Сучасні словники ДОЧКА́, и, жін. 1. Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); В багатьох хатах великим постом шили матері бурлацькі торби своїм синам та дочкам в дорогу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 7). 2. розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! (Леся Українка, III, 1952, 196). 3. уроч. Жінка, що тісно, кровно зв'язана з своїм народом, своєю країною. О Батьківщино!.. Ти для мене всіх рідніш, моє життя, мій квіте!.. Не зрадили тебе твої донецькі діти, і всі сини твої, всі дочки... (Володимир Сосюра, II, 1958, 477). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 400.
Фразеологічний словник української мови ДОЧКА у сини́ (у до́чки, в ону́ки і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато молодшим від кого-небудь. Юрія, який годився б у сини своєму вчителеві, по сільському звичаю він називав на “ти” (М. Томчаній).
Словник синонімів ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКАрозм., ДО́НЯрозм.,пестл.,ДО́ЦЯрозм.,пестл.,ДІ́ВКАдіал.- Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. - кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Стара Морозиха піклувалася все: - Може б ти, дочко, прилягла трохи? - Е, ні, тітко (А. Головко); Була тиха бесіда тихим вечором у батька з донькою (Г. Хоткевич); Питається [наймичка]: - Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? (Т. Шевченко); Підійшли й полільниці, поздоровкались, пристояли. Чорнява й питає: - Хто ти є, доцю, відкіля? (І. Вирган); Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці (казка).
Ілюстрації
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=1g_czYfbNv8
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 400.
Зовнішні посилання
http://slovopedia.org.ua/49/53396/357354.html http://sum.in.ua/s/dochka https://uk.worldwidedictionary.org/дочка
