Відмінності між версіями «Указувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Указувати, -зую, -єш, '''сов. в. '''указати, -жу, -жеш, '''''гл. ''Указывать, указать, показать. ''Ук...)
 
(→‎Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Указувати, -зую, -єш, '''сов. в. '''указати, -жу, -жеш, '''''гл. ''Указывать, указать, показать. ''Укажи палець, а він руку просить. ''Ном. № 4858. ''Бодай же ти, дівчинонько, щастядолю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. ''Мет. 452.  
+
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
УКАЗУВАТИ (ВКАЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗАТИ (ВКАЗАТИ), укажу, укажеш, док.
 +
1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Панас Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Олесь Донченко, I, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна]газету, вказуючи пальцем на замітку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 320); Подала [дівчина]води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 115).
 +
♦ Указувати дорогу (шлях, шляхи) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28).
 +
2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Панас Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (Олесь Донченко, V, 1957, 496).
 +
3. неперех. у на що і з спол. що. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного ґрунту. На це не раз указував Горький (Максим Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 5).
 +
4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Олександр Довженко, I, 1958, 458).
 +
5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Олесь Донченко, III, 1956, 342).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 414.
 +
 
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Указувати, -зую, -єш, сов. в. указати, -жу, -жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452.
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗА́ТИ (ВКАЗА́ТИ), укажу́, ука́жеш, док.
 +
1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Донч., І, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Ле, Міжгір’я, 1953, 320); Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Гонч., Вибр., 1959, 115).
 +
◊ Ука́зувати доро́гу (шлях, шляхи́) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28).
 +
2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки?(Донч., V, 1957, 496).
 +
3. неперех., на що і з спол. щ о. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного грунту. На це не раз указував Горький(Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 5).
 +
4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Тют., Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості(Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Довж., І, 1958, 458).
 +
5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Донч., III, 1956, 342).
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 414.
 +
Указувати, зую, єш, сов. в. указати, жу, жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452.
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 326.
 +
 
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
• 1указувати — (вка/зувати), ую, уєш, недок., указа/ти (вказа/ти), укажу/, ука/жеш, док. 1) перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого , чого небудь увагу; показувати. Указувати дорогу. 2) неперех., на що.… …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 2указувати — дієслово недоконаного виду …
 +
Орфографічний словник української мови
 +
• 3відзначати — а/ю, а/єш, рідко відзна/чувати, ую, уєш, недок., відзна/чити, а/чу, а/чиш, док., перех. 1) Виділяти що небудь якоюсь позначкою; відмічати. || Указувати собою на що небудь. 2) перен. Помічати що небудь унаслідок уважного спостереження; звертати… …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 4віщувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. || Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів). || Інтуїтивно щось відчувати. 2) Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить. ||… …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 5визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 6вказник — вка/зувати, вка/зуватися див. указник, указувати і т. д …
 +
Український тлумачний словник
 +
• 7вказувати — див. указувати …
 +
Український тлумачний словник
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ykazyvatu.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ykazyvatu1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ykazyvatu2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| --p3zVFATZ4}}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
 +
указуваті
 +
Дієслово, недосконалий вид.
 +
Корінь: -.
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A3%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F]===
 +
 
 +
===[httpадреса слова]===
 +
 
 +
===[адреса посилання]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 +
 
 
[[Категорія:Ук]]
 
[[Категорія:Ук]]

Поточна версія на 15:21, 25 листопада 2017

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УКАЗУВАТИ (ВКАЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗАТИ (ВКАЗАТИ), укажу, укажеш, док. 1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Панас Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Олесь Донченко, I, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна]газету, вказуючи пальцем на замітку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 320); Подала [дівчина]води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 115). ♦ Указувати дорогу (шлях, шляхи) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28). 2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Панас Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (Олесь Донченко, V, 1957, 496). 3. неперех. у на що і з спол. що. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного ґрунту. На це не раз указував Горький (Максим Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 5). 4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Олександр Довженко, I, 1958, 458). 5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Олесь Донченко, III, 1956, 342). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 414.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Указувати, -зую, -єш, сов. в. указати, -жу, -жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗА́ТИ (ВКАЗА́ТИ), укажу́, ука́жеш, док. 1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Донч., І, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Ле, Міжгір’я, 1953, 320); Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Гонч., Вибр., 1959, 115). ◊ Ука́зувати доро́гу (шлях, шляхи́) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28). 2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки?(Донч., V, 1957, 496). 3. неперех., на що і з спол. щ о. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного грунту. На це не раз указував Горький(Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 5). 4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Тют., Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості(Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Довж., І, 1958, 458). 5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Донч., III, 1956, 342). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 414. Указувати, зую, єш, сов. в. указати, жу, жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 326.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• 1указувати — (вка/зувати), ую, уєш, недок., указа/ти (вказа/ти), укажу/, ука/жеш, док. 1) перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого , чого небудь увагу; показувати. Указувати дорогу. 2) неперех., на що.… … Український тлумачний словник • 2указувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3відзначати — а/ю, а/єш, рідко відзна/чувати, ую, уєш, недок., відзна/чити, а/чу, а/чиш, док., перех. 1) Виділяти що небудь якоюсь позначкою; відмічати. || Указувати собою на що небудь. 2) перен. Помічати що небудь унаслідок уважного спостереження; звертати… … Український тлумачний словник • 4віщувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. || Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів). || Інтуїтивно щось відчувати. 2) Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить. ||… … Український тлумачний словник • 5визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник • 6вказник — вка/зувати, вка/зуватися див. указник, указувати і т. д … Український тлумачний словник • 7вказувати — див. указувати … Український тлумачний словник

Ілюстрації

Ykazyvatu.jpg Ykazyvatu1.jpg Ykazyvatu2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

указуваті Дієслово, недосконалий вид. Корінь: -.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[1]

[httpадреса слова]

[адреса посилання]

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Указувати&oldid=190159