Відмінності між версіями «Лукавити»
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1lis.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1lis.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:327094_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:327094_1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Grgergw.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhinka-945x590.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhinka-945x590.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 13:10, 25 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Лукавити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лукавлять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Опинившись під таким поглядом, не можна було ні лукавити, ні хитрувати (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 75). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 554.
Великий тлумачний словник сучасної української мови
-влю, -виш; мн. лука́влять; недок. Хитрувати, приховуючи правду.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Див. Довідка:Стиль
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
