Відмінності між версіями «Невмілий»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | '''НЕВМІ́ЛИЙ, НЕУМІ́ЛИЙ''' | ||
| + | 1. Неповороткий, незграбний у рухах. Перед очима в Панаса невідступно стояла кумедна постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Невмілий,.. з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (Олесь Гончар, II, 1959, 70); | ||
| + | // Який не має достатнього уміння, досвіду. Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок, I, 1955, 314); | ||
| + | // Який не дістав навиків, не вміє робити що-небудь. Драбина була розхитана, збита з тонких жердинок невмілою жіночою рукою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 444); | ||
| + | // у знач. ім. невмілий, лого, чол. Той, хто не вмів робити що-небудь. В невмілого руки не болять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 233); Він же ніколи не відмовлявся допомогти: молодого навчить скирту вершити так, щоб дощ не промочив, невмілому косу нагострить мантачкою (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 66). | ||
| + | 2. Зроблений без уміння. Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 261); Дорога матусю моя! ..Невже байдуже тобі сум мій, порання моє біля печі невміле, і борщ не докипілий..? (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 71). | ||
Версія за 11:44, 25 листопада 2017
НЕВМІ́ЛИЙ, НЕУМІ́ЛИЙ 1. Неповороткий, незграбний у рухах. Перед очима в Панаса невідступно стояла кумедна постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Невмілий,.. з дияконськими патлами, він часто потрапляє серед повстанців у смішне становище (Олесь Гончар, II, 1959, 70); // Який не має достатнього уміння, досвіду. Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок, I, 1955, 314); // Який не дістав навиків, не вміє робити що-небудь. Драбина була розхитана, збита з тонких жердинок невмілою жіночою рукою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 444); // у знач. ім. невмілий, лого, чол. Той, хто не вмів робити що-небудь. В невмілого руки не болять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 233); Він же ніколи не відмовлявся допомогти: молодого навчить скирту вершити так, щоб дощ не промочив, невмілому косу нагострить мантачкою (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 66). 2. Зроблений без уміння. Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 261); Дорога матусю моя! ..Невже байдуже тобі сум мій, порання моє біля печі невміле, і борщ не докипілий..? (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 71).
