Відмінності між версіями «Спільник»

Версія за 00:33, 25 листопада 2017

Спільник, -ка, м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екат. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СПІ́ЛЬНИК, а, чол. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. — Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 72); В кукурудзі сидів Сабуров з своїми спільниками і стежив за всім (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 20); * Образно. В сріблистім верболозі, Таємні спільники мої, Не підкоривши серця прозі, Співають пізні солов'ї (Максим Рильський, III, 1961, 84); // Той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. Перекажи їй від мене найсердечніше привітання... Вона здається мені спільником в кампанії... не проти тебе, а за тебе (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 140); В особі Свирида молодь мала ніби сильного спільника (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 107); — Я розумію таке почуття, — сказав капітан Чумаченко, радіючи, як кожний, хто несподівано знаходить собі душевного спільника (Олесь Гончар, III, 1959, 280); Ідейним спільником В. Стефаника і Л. Мартовича, їх близьким товаришем був талановитий письменник-демократ Марко Черемшина (Історія української літератури, I, 1954, 689); // перен. Те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь. — Вода, що так недавно була спільником і другому з допомогою якої гідромеханізатори вирили оці котловани, перемістили мільйони кубометрів ґрунту, ця вода тепер стала лютим ворогом будівників (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 135); В нашій країні театральне мистецтво стало могутнім спільником педагогів у вихованні майбутніх будівників комуністичного суспільства (Мистецтво, 2, 1968, 9). 2. Співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; поплічник. Тепер нема вже більше ні одної у світі людини, яка б вірила хоч трішки в нього. Навіть однодумці, навіть спільники по вбивству і шпигунству не довіряють йому (Михайло Стельмах, II, 1962, 357); Феофано починала непокоїтись, що .. Василь був її спільником у вбивстві двох імператорів.. Такий спільник був небезпечний, він надто багато знав (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 381). 3. Те саме, що союзник 2. Жодного слова не сказав Бела Данилові, тільки хитав головою і тайком поглядав на послів, хай переконаються, які могутні спільники у нього (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 568); Усе своє життя цей кесар присвятив боротьбі з римськими імператорами.. У цій боротьбі каган Симеон мав своїм спільником і київського князя Ігоря (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 205); Десь от-от мав підійти козацький спільник Тугай-Бей (Яків Качура, II, 1958, 419); Погиба вже по-справжньому й не знав: хто ж заслуговує кари. Вчорашні вороги робилися спільниками, вчорашні спільники ставали лютими ворогами (Михайло Стельмах, II, 1962, 50). 4. іст. Селянин, що орендував землю споловини. Спільники садили капусту споловини (Словник Грінченка); — Візьмеш усе моє поле наспіл: собі забереш половину хліба, а половину звезеш з мій тік, щоб було нам старим на харч, ..а як ми, спільники, помремо, тоді все моє поле буде твоє (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 193); // Член товариства, артілі і т. ін. Коли Ви маєте думку пристати до нашої видавницької спілки, то я побалакаю з нашими спільниками (Панас Мирний, V, 1955, 394); Ви, запевне, маєте право на свої 50 примірників, .. скільки примірників належиться Вашому спільникові..? (Леся Українка, V 1956, 250).

Словник відмінків та синонімів

відмінок однина множина називний спі́льник спі́льники родовий спі́льника спі́льників давальний спі́льникові, спі́льнику спі́льникам знахідний спі́льника спі́льників орудний спі́льником спі́льниками місцевий на/у спі́льникові, спі́льнику на/у спі́льниках кличний спі́льнику спі́льники Словник синонімів СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв’язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИКкнижн., СПОБО́РНИКкнижн.Бойові соратники; [Руфін:] Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); - А тепер, побратими мої милі, - сказав Андрусь, - розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького - Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). - Пор. 1. сою́зник, спі́льник.

СОЮ́ЗНИК (той, хто об’єднався з ким-небудь для якихось дій, досягнення певної мети), СПІ́ЛЬНИК. - Ми ваші союзники. Ми поважаємо вас. Наш уряд поважає вас (О. Довженко); У цій боротьбі [з ромеями] каган Симеон мав своїм спільником і київського князя Ігоря (С. Скляренко). - Пор. сора́тник.

СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИКрозм., ПОЛИ́ГАЧрозм., СПІВУМИ́СНИКкнижн.,ПОСІПА́КАзневажл., ПІДПОМАГА́Чрозм., ПІДСОБНИКрозм., ПІДРУ́ЧНИКзневажл. рідше (той, хто спільно з кимсь бере участь у ганебних або ворожих діях). Інстинктом контррозвідниці Ольга відчула в цій людині свого спільника (І. Микитенко); В громаді .. подужували завсігди багатирі з своїми прибічниками та полигачами (Б. Грінченко); [Леся:] Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л. Смілянський); Бандитський поплічник; Ця Сопля, як прозивали Свєнціцького козаки, насмілилася збити шапку з реєстрового козака, співучасника багатьох славних походів (З. Тулуб); - Співучасник терору, і таким він для мене і вмре! (О. Гончар); Царські посіпаки. - Пор. сора́тник.

ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИКрозм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИКрозм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). - Кілька машин під’їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко); Він ніжно глянув на дружину: ось вона, його надійний і вірний спільник (В. Собко); Боїшся слово сказати. Був тобі приятель і однодумець, а тепер, може, продає тебе нишком (М. Коцюбинський); А Чіпка знов засів, п’є та гуляє з братчиками (Панас Мирний); - Ну, зі мною вчителював мій молодий колега Петренко (О. Донченко); Колись були друзі, однокашники, товариші. Постаріли, порозбрідалися, порозсіювалися крізь сито службових рангів і чинів (П. Загребельний). - Пор. друг.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СПІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. — Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Шовк., Інженери, 1956, 72); В кукурудзі сидів Сабуров з своїми спільниками і стежив за всім (Шиян, Партиз. край, 1946, 20); * Образно. В сріблистім верболозі, Таємні спільники мої, Не підкоривши серця прозі, Співають пізні солов’ї (Рильський, III, 1961, 84); // Той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. Перекажи їй від мене найсердечніше привітання… Вона здається мені спільником в кампанії… не проти тебе, а за тебе (Коцюб., III, 1956, 140); В особі Свирида молодь мала ніби сильного спільника (Коп., Вибр., 1948, 107); — Я розумію таке почуття,— сказав капітан Чумаченко, радіючи, як кожний, хто несподівано знаходить собі душевного спільника (Гончар, III, 1959, 280); Ідейним спільником В. Стефаника і Л. Мартовича, їх близьким товаришем був талановитий письменник-демократ Марко Черемшина (Іст. укр. літ., І, 1954, 689); // перен. Те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь. — Вода, що так недавно була спільником і другом, з допомогою якої гідромеханізатори вирили оці котловани, перемістили мільйони кубометрів грунту, ця вода тепер стала лютим ворогом будівників (Жур., Вечір.., 1958, 135); В нашій країні театральне мистецтво стало могутнім спільником педагогів у вихованні майбутніх будівників комуністичного суспільства (Мист., 2, 1968, 9). 2. Співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; поплічник. Тепер нема вже більше ні одної у світі людини, яка б вірила хоч трішки в нього. Навіть однодумці, навіть спільники по вбивству і шпигунству не довіряють йому (Стельмах, II, 1962, 357); Феофано починала непокоїтись, що .. Василь був її спільником у вбивстві двох імператорів.. Такий спільник був небезпечний, він надто багато знав (Скл., Святослав, 1959, 381). 3. Те саме, що сою́зник 2. Жодного слова не сказав Бела Данилові, тільки хитав головою і тайком поглядав на послів, хай переконаються, які могутні спільники у нього (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 568); Усе своє життя цей кесар присвятив боротьбі з римськими імператорами.. У цій боротьбі каган Симеон мав своїм спільником і київського князя Ігоряi> (Скл., Святослав, 1959, 205); Десь от-от мав підійти козацький спільник Тугай-Бей (Кач., II, 1958, 419); Погиба вже по-справжньому й не знав: хто ж заслуговує кари. Вчорашні вороги робилися спільниками, вчорашні спільники ставали лютими ворогами (Стельмах, II, 1962, 50). 4. іст. Селянин, що орендував землю споловини. Спільники садили капусту споловини (Сл. Гр.); — Візьмеш усе моє поле наспіл: собі забереш половину хліба, а половину звезеш у мій тік, щоб було нам старим на харч, ..а як ми, спільники, помремо, тоді все моє поле буде твоє (Н.-Лев., IV, 1956, 193); // Член товариства, артілі і т. ін. Коли Ви маєте думку пристати до нашої видавницької спілки, то я побалакаю з нашими спільниками (Мирний, V, 1955, 394); Ви, запевне, маєте право на свої 50 примірників, .. скільки примірників належиться Вашому спільникові..? (Л. Укр., V, 1956, 250).

Іноземні словники

[ https://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/1037578/СОЮЗНИК Толковый словарь Ушакова]

СОЮ́ЗНИК, союзника, муж. 1. Тот, кто вступил в союз с кем-нибудь, находится с кем-нибудь в союзе. Крестьянство - надежный союзникрабочего класса в борьбе с самодержавием. 2. Член реакционно-монархической черносотенной организации "Союз русского народа" (дорев.). 3. только мн. Державы антигерманской коалиции во время империалистической войны 1913-18 гг. (ист.)

[ https://dic.academic.ru/dic.nsf/ogegova/229310/СОЮЗНИКТолковый словарь Ожегова]

СОЮ́ЗНИК, -а, муж. 1. Тот, кто находится в союзе 1 (в 1 и 2 знач.), в тесном единении с кем-н.. Верный, надёжный с. 2. Государство, заключившее военный союз с кем-н. Армии союзников. | жен. союзница, -ы (к 1 знач.). | прил. союзнический, -ая, -ое.

Ілюстрації