Відмінності між версіями «Шаріти»

Версія за 23:45, 24 листопада 2017

Шаріти, -рію, -єш, гл. Краснѣть, рдѣть.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШАРІТИ 1, ію, ієш, недок. 1. Ставати, робитися червоним (перев. про обличчя); червоніти. Буденна одіж наче смертний гріх темніє серед ясних шат святкових, лице не блідне з голоду, — шаріє (Леся Українка, I, 1951, 441); — Що це ти, Юрку, в коханні признаєшся Терезці? — Юрій глянув на Миколу Григоровича, шаріючи (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 256). 2. Виділятися червоним або рожевим кольором (про що-небудь червоне, рожеве); виднітися. [Елеазар:] Спинився я і задививсь на неї [вежу]: біліє мар мор [мармур], мов кістки на полі, порфір шаріє, мов пролита кров (Леся Українка, II, 1951, 140); Поралась [Настя] увесь день, мов у казані кипіла, рісочки в рот не брала, — підійшла до дзеркальця, думала одну тінь свою побачити, а глянула, то мало не заплакала: все лице.. шаріло, як калина (Степан Васильченко, I, 1959, 220); Була [Марія] бліда, лице ледве шаріло знадвору, з морозу (Степан Тудор, Народження, 1941, 40); Між темних лопухів.. шаріли червоні маки (Іван Микитенко, II, 1957, 237); На ранній груші шаріють грушки (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 72); // Світитися червоним світлом. Крізь млу сонце ледве шаріло (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 59); Зловісні спалахи шаріли навколо (Олександр Довженко, I, 1958, 283).

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube, Довідка:Завантаження та розміщення файлів)

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання