Відмінності між версіями «Двійник»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Двійник, -ка, '''''м. ''У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра. | '''Двійник, -ка, '''''м. ''У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра. | ||
[[Категорія:Дв]] | [[Категорія:Дв]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/Dvijnyk Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ДВІЙНИ́К, а, чол. | ||
| + | 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 128); * У порівняннях. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 157); | ||
| + | // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як сети кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Іван Франко, II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 80). | ||
| + | 2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 15). | ||
| + | 3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48). | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BA Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG» ]=== | ||
| + | ДВІЙНИ́К, а́, ч. | ||
| + | |||
| + | 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Руд., Вітер.., 1958,128); * У порівн. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Голов., Поезії, 1955, 157); // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як се ти кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Фр., II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Кол., Терен.., 1959, 80). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН, 5, 1949, 15). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218. | ||
Версія за 20:36, 24 листопада 2017
Двійник, -ка, м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181.
Двійник, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДВІЙНИ́К, а, чол. 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 128); * У порівняннях. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 157); // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як сети кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Іван Франко, II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 80). 2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 15). 3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48).
Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»
ДВІЙНИ́К, а́, ч.
1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Руд., Вітер.., 1958,128); * У порівн. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Голов., Поезії, 1955, 157); // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як се ти кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Фр., II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Кол., Терен.., 1959, 80).
2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН, 5, 1949, 15).
3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.
