Відмінності між версіями «Засміятися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Засміятися, міюся, є́шся, '''''гл. ''Засмѣяться. ''Як погляне, засміється, душа замірає. ''Чуб....)
 
(→‎[адреса посилання])
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Засміятися, міюся, є́шся, '''''гл. ''Засмѣяться. ''Як погляне, засміється, душа замірає. ''Чуб. V. 25.  
 
'''Засміятися, міюся, є́шся, '''''гл. ''Засмѣяться. ''Як погляне, засміється, душа замірає. ''Чуб. V. 25.  
 
[[Категорія:За]]
 
[[Категорія:За]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
ЗАСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док., з кого — чого, до кого— чого, на що і без додатка.
 +
1. Почати сміятися; розсміятися — Скажи мені, Олександро, де ти живеш? — спитав Іван. — ..Третя хата від Кіндрата, де рябі ворота, а новий пес! — засміялась вона, блиснувши на Івана чорними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 62); Він засміється: всі регочуть; Насупить брови: всі мовчать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильською, 1949, 126); Ланковий засміявся з цього жарту (Юрій Яновський, II, 1954, 118); До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Петро Панч, В дорозі, 1959, 103); Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Леся Українка, I, 1951, 368);  * Образно. У нас же літо зараз: засміялась природа вся! (Павло Тичина, II, 1957, 42);  * У порівняннях. Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась Дівчина-дитина (Тарас Шевченко, II, 1963, 215).
 +
♦ Засміятися на кутні [зуби] див. кутній.
 +
2. Почати глузувати, кепкувати з кого-небудь. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачуть. То й не засміються... (Тарас Шевченко, I, 1963, 50); Вона пильно чепурила хату і сама з себе засміялась, помітивши теє (Леся Українка, III, 1952, 587).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 319.
 +
 +
===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Всесвітній словник української мови]===
 +
НАСМІХА́ТИСЯз кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ,КПИ́ТИрозм., КПИ́ТИСЯрозм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ,ОСМІ́ЮВАТИрідше,ОБСМІ́ЮВАТИрозм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи);ЗУБОСКА́ЛИТИзневажл.,СКА́ЛИТИСЯзневажл., ГИГИ́КАТИрозм.,ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ]розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому);ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯрідше],ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯрозм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо);
 +
 +
===[http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%C7%C0%D1%CC%B2%DF%D2%C8%D1%DF slovnyk.ua]===
 +
ЗАСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док., з кого — чого, до кого— чого, на що і без додатка.
 +
1. Почати сміятися; розсміятися — Скажи мені, Олександро, де ти живеш? — спитав Іван. — ..Третя хата від Кіндрата, де рябі ворота, а новий пес! — засміялась вона, блиснувши на Івана чорними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 62); Він засміється: всі регочуть; Насупить брови: всі мовчать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильською, 1949, 126); Ланковий засміявся з цього жарту (Юрій Яновський, II, 1954, 118); До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Петро Панч, В дорозі, 1959, 103); Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Леся Українка, I, 1951, 368);  * Образно. У нас же літо зараз: засміялась природа вся! (Павло Тичина, II, 1957, 42);  * У порівняннях. Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась Дівчина-дитина (Тарас Шевченко, II, 1963, 215).
 +
♦ Засміятися на кутні [зуби] див. кутній.
 +
2. Почати глузувати, кепкувати з кого-небудь. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачуть. То й не засміються... (Тарас Шевченко, I, 1963, 50); Вона пильно чепурила хату і сама з себе засміялась, помітивши теє (Леся Українка, III, 1952, 587).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 319.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Засміятись.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Засміятись1.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| I1dU2LCiT5g}}
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8 Засміяти]====
 +
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Сміятися]====
 +
 +
==Джерела та література==
 +
===[https://books.google.com.ua/books?id=ngENQKm0FSwC&pg=PA386&lpg=PA386&dq=%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C+%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8&source=bl&ots=D4yYfU1f80&sig=VkAtMv5guPQYmBYJpbLmjfrFmpc&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj9x_noytfXAhVnEJoKHV4xATsQ6AEIOzAE#v=onepage&q=%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8&f=false ]===
 +
Адже коди Удісс побачив, що цикдопи віддадяються, він засміявся крадькома та зрадів у душі: «Як обдурив я ім'ям його й задумом цим бездоганним»
 +
==Зовнішні посилання==
 +
====[https://www.youtube.com/watch?v=I1dU2LCiT5g Тест на психіку.Спробуй не засміятись.]====
 +
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F!_%D0%A1%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F!_%D0%A1%D0%BC%D1%96%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F!  Матеріал з Вікіпедії]===
 +
Сміятися! Сміятися! Сміятися!
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 18:29, 24 листопада 2017

Засміятися, міюся, є́шся, гл. Засмѣяться. Як погляне, засміється, душа замірає. Чуб. V. 25.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док., з кого — чого, до кого— чого, на що і без додатка. 1. Почати сміятися; розсміятися — Скажи мені, Олександро, де ти живеш? — спитав Іван. — ..Третя хата від Кіндрата, де рябі ворота, а новий пес! — засміялась вона, блиснувши на Івана чорними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 62); Він засміється: всі регочуть; Насупить брови: всі мовчать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильською, 1949, 126); Ланковий засміявся з цього жарту (Юрій Яновський, II, 1954, 118); До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Петро Панч, В дорозі, 1959, 103); Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Леся Українка, I, 1951, 368); * Образно. У нас же літо зараз: засміялась природа вся! (Павло Тичина, II, 1957, 42); * У порівняннях. Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась Дівчина-дитина (Тарас Шевченко, II, 1963, 215). ♦ Засміятися на кутні [зуби] див. кутній. 2. Почати глузувати, кепкувати з кого-небудь. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачуть. То й не засміються... (Тарас Шевченко, I, 1963, 50); Вона пильно чепурила хату і сама з себе засміялась, помітивши теє (Леся Українка, III, 1952, 587). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 319.

Всесвітній словник української мови

НАСМІХА́ТИСЯз кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ,КПИ́ТИрозм., КПИ́ТИСЯрозм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ,ОСМІ́ЮВАТИрідше,ОБСМІ́ЮВАТИрозм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи);ЗУБОСКА́ЛИТИзневажл.,СКА́ЛИТИСЯзневажл., ГИГИ́КАТИрозм.,ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ]розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому);ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯрідше],ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯрозм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо);

slovnyk.ua

ЗАСМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док., з кого — чого, до кого— чого, на що і без додатка. 1. Почати сміятися; розсміятися — Скажи мені, Олександро, де ти живеш? — спитав Іван. — ..Третя хата від Кіндрата, де рябі ворота, а новий пес! — засміялась вона, блиснувши на Івана чорними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 62); Він засміється: всі регочуть; Насупить брови: всі мовчать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильською, 1949, 126); Ланковий засміявся з цього жарту (Юрій Яновський, II, 1954, 118); До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Петро Панч, В дорозі, 1959, 103); Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Леся Українка, I, 1951, 368); * Образно. У нас же літо зараз: засміялась природа вся! (Павло Тичина, II, 1957, 42); * У порівняннях. Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась Дівчина-дитина (Тарас Шевченко, II, 1963, 215). ♦ Засміятися на кутні [зуби] див. кутній. 2. Почати глузувати, кепкувати з кого-небудь. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачуть. То й не засміються... (Тарас Шевченко, I, 1963, 50); Вона пильно чепурила хату і сама з себе засміялась, помітивши теє (Леся Українка, III, 1952, 587). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 319.

Ілюстрації

Засміятись.jpg Засміятись1.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Засміяти

Сміятися

Джерела та література

[1]

Адже коди Удісс побачив, що цикдопи віддадяються, він засміявся крадькома та зрадів у душі: «Як обдурив я ім'ям його й задумом цим бездоганним»

Зовнішні посилання

Тест на психіку.Спробуй не засміятись.

Матеріал з Вікіпедії

Сміятися! Сміятися! Сміятися!

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Засміятися&oldid=188682