Відмінності між версіями «Наголос»

Поточна версія на 17:01, 24 листопада 2017

На́голос або акце́нт (лат. Accentus, нім. Akzent, англ. stress, грец. τόνος) — надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).

Функції наголосу

Видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази. Конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова. Змісто- й форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні значення слова: за́пал-запа́л, ша́баш-шаба́ш, веро́ніка-Вероні́ка, ви́рок-виро́к, на́голос-наго́лос

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=1g2XbIjCk9Y https://www.youtube.com/watch?v=cT9wSc4swCw

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/Пунктуація

Джерела та література

Український правопис. — К.: Наук. думка, 2012. — 288 c. Український правопис. Видавництво «Наукова думка». 2007.

Зовнішні посилання