Відмінності між версіями «Окроме»
(Створена сторінка: '''Окро́ме, '''''нар. ''1) Отдѣльно. ''Вони сидять за столиком окроме. ''Грин. III. 536. ''Не буду з ним ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Окро́ме, '''''нар. ''1) Отдѣльно. ''Вони сидять за столиком окроме. ''Грин. III. 536. ''Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. ''Кв. II. 300. 2) = '''Крім. '''''Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. ''Волч. у. | '''Окро́ме, '''''нар. ''1) Отдѣльно. ''Вони сидять за столиком окроме. ''Грин. III. 536. ''Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. ''Кв. II. 300. 2) = '''Крім. '''''Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. ''Волч. у. | ||
[[Категорія:Ок]] | [[Категорія:Ок]] | ||
| + | |||
| + | ОКРІМ, прийм., з род. в., розм. Те саме, що крім. — Я перебралась до дочки, бо і в мене теж нема родини, окрім дочки-єдиниці (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 278); Всі посумніли, окрім Митруня, бо він не розумів.., куди хлопці йдуть (Лесь Мартович, Тв., 1954, 145); Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (Олесь Гончар, I, 1959, 48). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 680. | ||
| + | |||
| + | Окрім нар. Кромѣ, исключая. Не маємо царя іного, окрім кесаря їдного. Чуб. III. 21. Инчого, окрім тебе, любити не буду. | ||
| + | Чуб. V. 388.Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 3, ст. 50. | ||
| + | |||
| + | ОКРО́МЕ, діал. | ||
| + | |||
| + | 1. присл. Окремо. Молоді паничі окроме собі кучею так і ходять (Кв.-Осн., II, 1956, 314); — Не розберу, як же се Ваня їде, хіба не вкупі з Лідою, а якось окроме — в Казань? (Л. Укр., V, 1956, 195). | ||
| + | |||
| + | 2. прийм., з род. в. Крім. Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Шевч., І, 1963, 264); Окроме його, у батька ще три сини та дві дочки на шиї; треба всім порядок дати, усіх до розуму довести (Мирний, III, 1954, 275). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680. | ||
Версія за 16:42, 24 листопада 2017
Окро́ме, нар. 1) Отдѣльно. Вони сидять за столиком окроме. Грин. III. 536. Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. Кв. II. 300. 2) = Крім. Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі. Волч. у.
ОКРІМ, прийм., з род. в., розм. Те саме, що крім. — Я перебралась до дочки, бо і в мене теж нема родини, окрім дочки-єдиниці (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 278); Всі посумніли, окрім Митруня, бо він не розумів.., куди хлопці йдуть (Лесь Мартович, Тв., 1954, 145); Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (Олесь Гончар, I, 1959, 48). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 680.
Окрім нар. Кромѣ, исключая. Не маємо царя іного, окрім кесаря їдного. Чуб. III. 21. Инчого, окрім тебе, любити не буду. Чуб. V. 388.Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 50.
ОКРО́МЕ, діал.
1. присл. Окремо. Молоді паничі окроме собі кучею так і ходять (Кв.-Осн., II, 1956, 314); — Не розберу, як же се Ваня їде, хіба не вкупі з Лідою, а якось окроме — в Казань? (Л. Укр., V, 1956, 195).
2. прийм., з род. в. Крім. Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Шевч., І, 1963, 264); Окроме його, у батька ще три сини та дві дочки на шиї; треба всім порядок дати, усіх до розуму довести (Мирний, III, 1954, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680.
