Відмінності між версіями «Повістка»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: повісткааааа.ipg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: повістка1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: повістка1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: повістка2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: повістка2.jpg|x140px]] | ||
Версія за 15:53, 24 листопада 2017
По́вістка, -ки, ж. 1) Повѣстка. 2) Разсказъ. Повістки (народні оповідання) Марка Вовчка. Спб. 1861.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОВІ́СТКА, и, жін. 1. Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось. От прийшла панові повістка їхать на суд (Україна сміється, I, 1960, 31); 26 червня [1941 року] в Троянівці було одержано перші повістки з військкомату (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 275); // заст. Повідомлення, яке надсилає поштове відділення адресату про одержання на його ім'я грошей, посилки, листа і т. ін. З рекомендованими листами велика морока: на них перше «повістку» приносять, як на посилки!(Леся Українка, V, 1956, 375); // рідко. Те саме, що звістка. Збігались хазяїни, шлють свою невістку, Щоб ішла до матері та несла повістку (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 152); * Образно. Осінь шле повістку-хмарку... (Павло Усенко, Листя.., 1956, 189). ▲ Повістка денна див. денний. 2. літ., заст. Оповідання. Тим часом я постараюся прислати Вам повістку, що піде першою до 3-ої книжки(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 219); Може, Вам відомо, що теперечки в Коломиї друкується збірка моїх повісток (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 579); // Оповідь, розповідь, переказ. Немало легенд і повісток о тім місці кружило і кружить межи народом (Іван Франко, VIII, 1952, 135). 3. спец. Сигнал, оповіщення. І тільки годині о дванадцятій задзвонили, нарешті, повістку їхньому поїздові (Андрій Головко, II, 1957, 385); Закалатав дзвоник — перший дзвоник за цілу ніч: повістка до поїзда! (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 252). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 675.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Повістка, -ки, ж. 1) Повѣстка. 2) Разсказъ. Повістки (народні оповідання) Марка Вовчка. Спб. 1861.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
повістка -и, ж. 1) Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось. || заст. Повідомлення,що його надсилає поштове відділення адресатові про одержання на його ім'я грошей, посилки, листа і т. ін. ||рідко. Те саме, що звістка. 2) літ., заст. Оповідання. || Оповідь, розповідь, переказ. 3) спец. Сигнал, оповіщення. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
| x140px | 
|
|
