Відмінності між версіями «Багацько»
(Створена сторінка: '''Багацько,''' ''нар.''''' = Багато.''' ''У Бога багацько, то й нам дасть.'' Ном. № 57.'' По світу як ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Багацько,''' ''нар.''''' = [[Багато]].''' ''У Бога багацько, то й нам дасть.'' Ном. № 57.'' По світу як іще побіга'' (Еней), — ''чиїхсь багацько виллє сліз.'' Котл. Ен. І. 8.'' Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє.'' Чуб. ІІІ. 244. | '''Багацько,''' ''нар.''''' = [[Багато]].''' ''У Бога багацько, то й нам дасть.'' Ном. № 57.'' По світу як іще побіга'' (Еней), — ''чиїхсь багацько виллє сліз.'' Котл. Ен. І. 8.'' Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє.'' Чуб. ІІІ. 244. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | БАГАЦЬКО, присл., розм. | ||
| + | 1. Те саме, що багато 2. — Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Марко Вовчок, I, 1955, 16); Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Леся Українка, V, 1956, 7); Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Андрій Головко, II, 1957, 90); | ||
| + | // у знач. присудк. сл. — У нього усього є багацько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488); Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (Іван Котляревський, I, 1952, 135). | ||
| + | 2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Марія думала, що вона багацько краща за Василину(Нечуй-Левицький, II, 1956, 134). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 83. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє.Чуб. ІІІ. 244. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | БАГА́ЦЬКО, присл., розм. | ||
| + | 1. Те саме, що бага́то 2. — Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Вовчок, І, 1955, 16); Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Л. Укр., V, 1956, 7); Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Головко, II, 1957, 90); // у знач. присудк. сл. — У нього усього є багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 488); Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати. Яких було багацько див! (Котл., І, 1952, 135). | ||
| + | 2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Марія думала, що вона багацько краща за Василину (Н.-Лев., II, 1956, 134). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 83. | ||
| + | Багацько нар. = Багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней),чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 17 | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: багато.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: багато1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: багато2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
[[Категорія:Ба]] | [[Категорія:Ба]] | ||
Версія за 22:35, 23 листопада 2017
Багацько, нар. = Багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БАГАЦЬКО, присл., розм. 1. Те саме, що багато 2. — Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Марко Вовчок, I, 1955, 16); Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Леся Українка, V, 1956, 7); Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Андрій Головко, II, 1957, 90); // у знач. присудк. сл. — У нього усього є багацько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488); Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (Іван Котляревський, I, 1952, 135). 2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Марія думала, що вона багацько краща за Василину(Нечуй-Левицький, II, 1956, 134). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 83.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє.Чуб. ІІІ. 244.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
БАГА́ЦЬКО, присл., розм. 1. Те саме, що бага́то 2. — Доню моя мила, доню моя люба! багацько ти мене журила (Вовчок, І, 1955, 16); Оксаночка тепер дуже багацько говорить (Л. Укр., V, 1956, 7); Розпитувався [Давид Мотузка] про життя, розповідав багацько (Головко, II, 1957, 90); // у знач. присудк. сл. — У нього усього є багацько (Кв.-Осн., II, 1956, 488); Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати. Яких було багацько див! (Котл., І, 1952, 135). 2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко. Марія думала, що вона багацько краща за Василину (Н.-Лев., II, 1956, 134). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 83. Багацько нар. = Багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней),чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 17
Ілюстрації
|
|
|
