Відмінності між версіями «Питання»

Поточна версія на 19:35, 23 листопада 2017

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Академічний тлумачний словник
- 2.2 Словник синонімів Караванського
3 Сучасні значення
4 Типи питань
5 Ілюстрації
6 Медіа
7 Див. також
8 Джерела та література
9 Зовнішні посилання

Словник Грінченка

Пита́ння, -ня, с. Вопросъ. Непевним голосом став Павло на питання росказувати. МВ. (О. 1882. І. 101). Ні.... одказала Мотря, здивувавшись такому питанню. Мир. ХРВ. 17. Ум. Питаннячко. МВ. (О. 1862. І. 79).

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. — Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? — не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 293); Ми, вбившись у гурт, намагались відповісти Жабі на її запити і самі засипали її питаннями (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159).

Словник синонімів Караванського

ПИТАННЯ запитання, (до уряду) запит; (складне) проблема, справа; питаннячко.

Сучасні значення

Питання — форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.