Відмінності між версіями «Князювати»
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Knazyvaty.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець1.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець1.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець2.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прямець2.png|x140px]] | ||
Версія за 18:35, 23 листопада 2017
Князювати, -зюю, -єш, гл. 1) Княжить, быть княземъ. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильск. у. Не перестане, мабуть, князь... князювати. К. Бай. 39.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КНЯЗЮВАТИ, юю, юєш, недок., іст. Управляти князівством (у 1 знач.). В 1136 р., коли в Новгороді князював внук Володимира Мономаха — Всеволод Мстиславич, вибухло відкрите повстання (Історія СРСР, I, 1956, 66);Дарма, що князював Роман у Галичі лише п'ять років, та знав його добре люд галицький (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Князювати, -зюю, -єш, гл. 1) Княжить, быть княземъ. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильск. у. Не перестане, мабуть, князь... князювати. К. Бай. 39.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КНЯЗЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., іст. Управляти князівством (у 1 знач.). В 1136 р., коли в Новгороді князював внук Володимира Мономаха — Всеволод Мстиславич, вибухло відкрите повстання (Іст. СРСР, І, 1956, 66); Дарма, що князював Роман у Галичі лише п’ять років, та знав його добре люд галицький (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 199. Князювати, зюю, єш, гл. 1) Княжить, быть княземъ. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильск. у. Не перестане, мабуть, князь… князювати. К. Бай. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 258.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
князювати -ю́ю, -ю́єш, недок., іст. Управляти князівством (у 1 знач.).
Ілюстрації
|
|
|
