Відмінності між версіями «Пузатий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Пузатий, -а, -е. '''Брюхатый. Шевч. Категорія:Пу)
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Пузатий, -а, -е. '''Брюхатый. Шевч.  
+
'''Пузатий, -а, -е. '''Брюхатый. Шевч.
 +
 
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
 
 +
==Див. також==
 +
 
 +
==Джерела та література==
 +
 
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/тлумачення]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 +
ПУЗАТИЙ, а, е, розм.
 +
1. З великим животом, товстий. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Володимир Сосюра, I, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 178).
 +
2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Панас Мирний, I, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Олесь Донченко, VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 386.
 
[[Категорія:Пу]]
 
[[Категорія:Пу]]

Версія за 18:24, 23 листопада 2017

Пузатий, -а, -е. Брюхатый. Шевч.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

ПУЗАТИЙ, а, е, розм. 

1. З великим животом, товстий. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Володимир Сосюра, I, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 178). 2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Панас Мирний, I, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Олесь Донченко, VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 386.