Відмінності між версіями «Будити»
(ПОСИЛАННЯ) |
(тлумачення) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pochemu_lyudi_razgovarivayut_vo_sne_-_prichini-_chto_delat.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pochemu_lyudi_razgovarivayut_vo_sne_-_prichini-_chto_delat.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Поточна версія на 16:37, 23 листопада 2017
Будити, -джу, -диш, гл. 1) Будить, пробуждать. Не буди дитяти, дитиночка буде спати. Макс. 2) Бороновать передъ посѣвомъ вспаханную плугомъ землю. Вас. 196. 3) Коптить. Вх. Зн. 4.
Академічний тлумачний словник
Бубити, буджу, будиш, недок., перех. 1. кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (Іван Котляревський, I, 1952, 94); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); — А я думала, ти ще спиш, — сказала вона.. Я йшла будити тебе (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 12); 2. перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. Твори росіян.. порушували наше сумління, будили в нас чоловіка, будили любов до бідних (Іван Франко, XVI, 1955, 139); // Викликати думки, мрії і т. ін. Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі (Леся Українка, I, 1951, 26); // на що. Закликати до чого-небудь. Сонце гріє і голубить, На геройство серце будить (Павло Тичина, II, 1957, 8).
Ілюстрації
|
|
