Відмінності між версіями «Лучок»
(Створена сторінка: '''Лучо́к, -чка́, '''''м. ''1) Ум. отъ '''лук. '''2) Смычекъ. ''Лучок живицею помазав, та й до скрипки в...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лучо́к, -чка́, '''''м. ''1) Ум. отъ '''лук. '''2) Смычекъ. ''Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявся''Харьк. | '''Лучо́к, -чка́, '''''м. ''1) Ум. отъ '''лук. '''2) Смычекъ. ''Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявся''Харьк. | ||
[[Категорія:Лу]] | [[Категорія:Лу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник української мови=== | ||
| + | ЛУЧОК 1, чка, чол. | ||
| + | 1. Зменш.-пестл. до лук. Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (Степан Васильченко, II, 1959, 398); * У порівняннях. Як напнутий лучок, Мов краєчок золотої писанки, Поміж хмар пливе молодичок — Молодісінький (Валентин Бичко, Простота, 1963, 46). | ||
| + | 2. Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук. Дерев'яна частина лучкової пилки називається станком, або лучком (Столярно-будівельна справа, 1957, 81). | ||
| + | |||
| + | ЛУЧОК 2, чка, чол., заст. Смичок. В вікно заглянув: поза склом Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 286). | ||
| + | |||
| + | ЛУЧОК 3, чка, чол., спец. Дерев'яна основа кавалерійського сідла. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лучок1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лучок2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лучок3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 21:30, 22 листопада 2017
Лучо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ лук. 2) Смычекъ. Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявсяХарьк.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови
ЛУЧОК 1, чка, чол. 1. Зменш.-пестл. до лук. Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (Степан Васильченко, II, 1959, 398); * У порівняннях. Як напнутий лучок, Мов краєчок золотої писанки, Поміж хмар пливе молодичок — Молодісінький (Валентин Бичко, Простота, 1963, 46). 2. Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук. Дерев'яна частина лучкової пилки називається станком, або лучком (Столярно-будівельна справа, 1957, 81).
ЛУЧОК 2, чка, чол., заст. Смичок. В вікно заглянув: поза склом Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 286).
ЛУЧОК 3, чка, чол., спец. Дерев'яна основа кавалерійського сідла.
Ілюстрації
|
|
|
