Відмінності між версіями «Вівчарівна»
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
А вівчар, побоюючись лихої жінки, ніколи не ставав на захист доньки.<br /> | А вівчар, побоюючись лихої жінки, ніколи не ставав на захист доньки.<br /> | ||
| − | Одного дня вівчарівна, як завше, пасла в степу корову і пряла. Коли знявся шалений вітер і, підхопивши бавовну, поніс її хтозна- куди. Кинулося дівча бігти за прядивом, а вітер жене його далі й далі, до самого підгір’я. Добігла дівчина туди й побачила, що бавовну занесло до якоїсь розколини у скелі. Зазирнула вона туди й побачила стареньку бабусю, що сиділа в печері.<br /> | + | Одного дня '''вівчарівна''', як завше, пасла в степу корову і пряла. Коли знявся шалений вітер і, підхопивши бавовну, поніс її хтозна- куди. Кинулося дівча бігти за прядивом, а вітер жене його далі й далі, до самого підгір’я. Добігла дівчина туди й побачила, що бавовну занесло до якоїсь розколини у скелі. Зазирнула вона туди й побачила стареньку бабусю, що сиділа в печері.<br /> |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 18:59, 22 листопада 2017
Вівчарівна, -ни, ж. Дочь пастуха овецъ. Аф. 315.
Зміст
Сучасні словники
Великий тлумачний словник сучасної української мови
вівчарівна, -и, ж., зах. Дочка вівчаря.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Слово в літературі
Уривок з казки "Вівчарівна"
У вівчаревім господарстві від першої жінки лишилися корова, півень та курка. Щоранку мачуха виганяла пасербицю в степ пасти корову та ще й давала їй великий жмут бавовни:
— Іди, ледащо, спрядеш мені на вечір оцю бавовну та за коровою дивись як слід, щоб добре напаслася.
Вибравшись у степ, бідолашна дівчина наглядала за коровою й пряла без перепочинку цілий день, забуваючи часом з’їсти суху шкуринку, розмочену в холодній воді.
Але й промордувавшись до вечора, дівчина жодного разу не спряла половини тої бавовни, що їй давалося на день. Мачуха за це тягала її за коси, била.
А вівчар, побоюючись лихої жінки, ніколи не ставав на захист доньки.
Одного дня вівчарівна, як завше, пасла в степу корову і пряла. Коли знявся шалений вітер і, підхопивши бавовну, поніс її хтозна- куди. Кинулося дівча бігти за прядивом, а вітер жене його далі й далі, до самого підгір’я. Добігла дівчина туди й побачила, що бавовну занесло до якоїсь розколини у скелі. Зазирнула вона туди й побачила стареньку бабусю, що сиділа в печері.
Див. також
http://chtyvo.org.ua/authors/Uzbetskyi_narod/Uzbetski_narodni_kazky/
