Відмінності між версіями «Гонор»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | ''' | + | ==Словник Бориса Грінченка== |
+ | '''Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.''' | ||
+ | |||
[[Категорія:Го]] | [[Категорія:Го]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/ghonor Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | '''ГОНОР''', у, чол. | ||
+ | 1. розм. Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); | ||
+ | // рідко. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123). | ||
+ | 2. заст. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260). | ||
+ | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53395/66530.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
+ | '''Го́нор''' - іменник чоловічого роду. | ||
+ | ==Словник синонімів Караванського== | ||
+ | '''Гонор''' - гордість, гординя, гонористість, гордовитість, сил. чванство, пиха, чванливість, бундючність, погорда; У ФР. честь, гідність, самоповага. | ||
− | + | ==Переклади== | |
− | + | '''Гонор француькою''' - розм. morgue f. | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | == | + | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | *Словник синонімів Караванського | ||
+ | *Словник української мови | ||
+ | *Вікіпедія | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
− | + |
Версія за 18:44, 22 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОНОР, у, чол. 1. розм. Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); // рідко. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123). 2. заст. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260).
Орфографічний словник української мови
Го́нор - іменник чоловічого роду.
Словник синонімів Караванського
Гонор - гордість, гординя, гонористість, гордовитість, сил. чванство, пиха, чванливість, бундючність, погорда; У ФР. честь, гідність, самоповага.
Переклади
Гонор француькою - розм. morgue f.
Див. також
Джерела та література
- Словник синонімів Караванського
- Словник української мови
- Вікіпедія