Відмінності між версіями «Гонор»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
'''Гонор, -ру, '''''м. ''Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. ''Шляхтич за гонор уха рішився. ''Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. ''Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. ''О. 1861. XI. 30. ''Доп’явшись до високих титулів та великих гонорів. ''К. XII. 125.  
+
==Словник Бориса Грінченка==
 +
'''Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.'''
 +
 
 
[[Категорія:Го]]
 
[[Категорія:Го]]
  
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
===[http://sum.in.ua/s/ghonor Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
'''ГОНОР''', у, чол.
 +
1. розм. Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144);
 +
//  рідко. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123).
 +
2. заст. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260).
  
 +
===[http://slovopedia.org.ua/35/53395/66530.html Орфографічний словник української мови]===
 +
'''Го́нор''' - іменник чоловічого роду.
  
 +
==Словник синонімів Караванського==
 +
'''Гонор''' -  гордість, гординя, гонористість, гордовитість, сил. чванство, пиха, чванливість, бундючність, погорда; У ФР. честь, гідність, самоповага.
  
 
+
==Переклади==
 
+
'''Гонор француькою''' - розм. morgue f.
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
 
+
==Сучасні словники==
+
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
==Ілюстрації==
+
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
|- valign="top"
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|}
+
 
+
==Медіа==
+
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
*Словник синонімів Караванського
 +
*Словник української мови
 +
*Вікіпедія
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
[[Категорія:Слова 2017 року]]
+

Версія за 19:44, 22 листопада 2017

Словник Бориса Грінченка

Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОНОР, у, чол. 1. розм. Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); // рідко. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123). 2. заст. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260).

Орфографічний словник української мови

Го́нор - іменник чоловічого роду.

Словник синонімів Караванського

Гонор - гордість, гординя, гонористість, гордовитість, сил. чванство, пиха, чванливість, бундючність, погорда; У ФР. честь, гідність, самоповага.

Переклади

Гонор француькою - розм. morgue f.

Див. також

Джерела та література

  • Словник синонімів Караванського
  • Словник української мови
  • Вікіпедія

Зовнішні посилання