Відмінності між версіями «Труна»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Див. також)
 
(не показано 4 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 4: Рядок 4:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
  
−
'''Труна́''' або домови́на — спеціально зроблена скриня, у якій ховають у землі мертві тіла (покійників). ... Труна найчастіше має специфічну форму, кришку (зазвичай називається віко), що нерідко буває обшита тканиною ззовні (найчастіше червоним, хоча можливі і інші кольори) і всередині (найчастіше білим).
+
'''ТРУНА́''', и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр., 1959, 202); * У порівн. Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна (Олесь, Вибр., 1958, 53); // перен. Смерть. Як не живеш, а усе ж труни не минеш (Номис, 1864, № 8246).
 +
 
 +
'''◊ До труни́''' — до кінця життя, до смерті. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі… (Граб., І, 1959, 236); Заганя́ти (загна́ти) в труну́ кого — доводити когось до смерті, прискорювати чиюсь смерть. Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Тют., Вир, 1964, 158); За труно́ю іти́ (ступа́ти і т. ін.) — проводжати покійника на кладовище. А як його [Бойченка] ховали літом — ясно-зелено було. За труною з білим цвітом аж пів-Києва ішло… (Тич., II, 1957, 312); Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Крим., Вибр., 1965, 275); Зво́дити (звести́) в труну́ див. зво́дити; Кла́сти (покла́сти і т. ін.) вінки́ (кві́ти і т. ін.) на труну́ чию — вшановувати пам’ять кого-небудь. О, ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози! (Л. Укр., І, 1951, 185); У битві, на пшеничному лану — Скрізь виростають велетні-герої, Кладе країна квіти на труну Дочки своєї — Ганни Кошової (Рильський, II, 1960, 331); Ляга́ти (лягти́) в труну́ див. ляга́ти; Переве́рнеться (переверну́вся б) у труні́ див. переверта́тися; Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в труні>́ див. нога́.
 +
 
 +
'''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 298.'''
 +
 
 +
'''Домови́на ('''зменшене — домови́нка) = труна́ —
 +
 
 +
1) дерев’яна, мета­лева чи кам’яна скриня, у якій хо­вають покійника (слово домови­на — від дім — означає «домок для небіжчика», слово труна від німецького Truneчерез посередни­цтво польського trumnaозначає «скринька»); домовина — це стародавній човен (див. дубови́на); кам’яну домовину святого Воло­димира в літопису названо корстою (слово пов’язане зі словами кора, корито, а також короста — теж кора на шкірі); це свідчить про те, якими колись були домовини — великим шматком кори, знятої з дерева у вигляді корита-човна. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодії Бондарівні домовину збити (П. Чубинський); Везуть труну мальова­ну, Китайкою криту (Т. Шевчен­ко); От уже і домовинку принесли новеньку (Марко Вовчок); фразеологізми: до домови́ни (до труни́) — до смерті: Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевчен­ко); До труни не спочити сіромі… (П. Грабовський); заганя́ти в до­мови́ну (в труну́) — прискорювати смерть, доводити до смерті, ляга́ти в домови́ну (в труну́) — вмирати;
 +
 
 +
2) високе, піднесене — гробниця. Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока (Т. Шевченко).
 +
 
 +
 
 +
'''Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 195.'''
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
Рядок 18: Рядок 31:
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
*[https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Труна Труна]
  
−
--[[Користувач:Nvhreb.fpmv17|Наталія Володимирівна]] ([[Обговорення користувача:Nvhreb.fpmv17|обговорення]]) 20:50, 18 листопада 2017 (EET)==Джерела та література==
+
==Джерела та література==
−
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Труна
+
−
http://xn--80aimveh.pp.ua/nauka/4388-scho-vdbuvayetsya-v-truni-z-tlom-ckav-fakti.html
+
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==

Поточна версія на 13:03, 22 листопада 2017

Труна, -ни, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з кландерева труну. Мет. 265. Ум. Трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531.

Сучасні словники

ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр., 1959, 202); * У порівн. Душа моя на мить, на мить одну розквітла І стала знову, як труна (Олесь, Вибр., 1958, 53); // перен. Смерть. Як не живеш, а усе ж труни не минеш (Номис, 1864, № 8246).

◊ До труни́ — до кінця життя, до смерті. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі… (Граб., І, 1959, 236); Заганя́ти (загна́ти) в труну́ кого — доводити когось до смерті, прискорювати чиюсь смерть. Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Тют., Вир, 1964, 158); За труно́ю іти́ (ступа́ти і т. ін.) — проводжати покійника на кладовище. А як його [Бойченка] ховали літом — ясно-зелено було. За труною з білим цвітом аж пів-Києва ішло… (Тич., II, 1957, 312); Настане мій час похоронний, То й ти за труною ступай (Крим., Вибр., 1965, 275); Зво́дити (звести́) в труну́ див. зво́дити; Кла́сти (покла́сти і т. ін.) вінки́ (кві́ти і т. ін.) на труну́ чию — вшановувати пам’ять кого-небудь. О, ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози! (Л. Укр., І, 1951, 185); У битві, на пшеничному лану — Скрізь виростають велетні-герої, Кладе країна квіти на труну Дочки своєї — Ганни Кошової (Рильський, II, 1960, 331); Ляга́ти (лягти́) в труну́ див. ляга́ти; Переве́рнеться (переверну́вся б) у труні́ див. переверта́тися; Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в труні>́ див. нога́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 298.

Домови́на (зменшене — домови́нка) = труна́ —

1) дерев’яна, мета­лева чи кам’яна скриня, у якій хо­вають покійника (слово домови­на — від дім — означає «домок для небіжчика», слово труна від німецького Truneчерез посередни­цтво польського trumnaозначає «скринька»); домовина — це стародавній човен (див. дубови́на); кам’яну домовину святого Воло­димира в літопису названо корстою (слово пов’язане зі словами кора, корито, а також короста — теж кора на шкірі); це свідчить про те, якими колись були домовини — великим шматком кори, знятої з дерева у вигляді корита-човна. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодії Бондарівні домовину збити (П. Чубинський); Везуть труну мальова­ну, Китайкою криту (Т. Шевчен­ко); От уже і домовинку принесли новеньку (Марко Вовчок); фразеологізми: до домови́ни (до труни́) — до смерті: Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевчен­ко); До труни не спочити сіромі… (П. Грабовський); заганя́ти в до­мови́ну (в труну́) — прискорювати смерть, доводити до смерті, ляга́ти в домови́ну (в труну́) — вмирати;

2) високе, піднесене — гробниця. Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока (Т. Шевченко).


Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 195.

Ілюстрації

Grob1.jpg Grob2.jpg Grob3.jpg Grob4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Труна&oldid=182959