|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Цвіркіт, -коту, '''''м. ''= '''Цвірінькання. '''Желех. | | '''Цвіркіт, -коту, '''''м. ''= '''Цвірінькання. '''Желех. |
| | [[Категорія:Цв]] | | [[Категорія:Цв]] |
| − | ЦВІРІ́НЬКАННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінькати і звуки, утворювані цією дією. Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого реву... (Панас Мирний, I, 1949, 211); Відверта розмова двох вчених відбувалась у самій гущавині запашного яблуневого цвіту, під гудіння бджіл і веселе цвірінькання садових пташок (Олександр Довженко, I, 1958, 479); В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293).
| |
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186.
| |
Версія за 13:00, 22 листопада 2017
Цвіркіт, -коту, м. = Цвірінькання. Желех.
