|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Лу́да, -ди, '''''ж. ''Бѣльмо? ''Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх. ''Шевч. 215. | | '''Лу́да, -ди, '''''ж. ''Бѣльмо? ''Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх. ''Шевч. 215. |
| | [[Категорія:Лу]] | | [[Категорія:Лу]] |
| − |
| |
| − | ==Сучасні словники==
| |
| − | ЛУ́ДА, и, жін.
| |
| − | 1. Те саме, що полуда. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [снігу], викликувало луду (Ольга Кобилянська, II, 1956, 17); Прозріте, люди, день настав! Розправте руки, змийте луду (Тарас Шевченко, I, 1951, 266).
| |
| − | ♦ Зняти луду [з очей] — те саме, що Зняти полуду [з очей] (див. полуда). Нещадні слова вдови зняли луду з його очей (Іван Франко, XVI, 1955, 77).
| |
| − | 2. діал. Омана, брехня. Наші партії, се свого роду.. оптична луда, котра обом сторонам показує різниці, котрих у дійсності майже зовсім нема (Іван Франко, XVI, 1955, 27); Усюди обман, скрізь брехня — усе, чим жив, для чого працював, на що надіявся, в одній хвилині лудою стало (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 248).
| |
| − |
| |
| − | ==Джерела та література==
| |
| − |
| |
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 552.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
| |
| − | сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
| |
