Відмінності між версіями «Дьокул»
(Створена сторінка: '''Дьокул, -ла, '''''м. ''Дятелъ. Вх. Пч. II. 13. Категорія:Дь) |
м |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дьокул, -ла, '''''м. ''Дятелъ. Вх. Пч. II. 13. | '''Дьокул, -ла, '''''м. ''Дятелъ. Вх. Пч. II. 13. | ||
[[Категорія:Дь]] | [[Категорія:Дь]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/djatel Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | ДЯ́ТЕЛ, тла, чол. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи України.., 1950, 53); * У порівняннях. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86). | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/дятел Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== | ||
| + | Дя́тел = жовна́ [зеле́на, тарча́ста, чо́рна] (дятленя́ — пташа дятла; зменшено-пестливе — дятленя́тко) — лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева (пop. загадку: «Прилетіли улани, зелені в них жупани, червоні шапочки, рубають пень у трісочки»); | ||
| + | народні назви — клюй-де́рево, клюй-ду́б; священний птах небесного вогню; в’є своє гніздо у хмарнім дереві, і гніздо це, закуте зимовими холодами, відкривається навесні гілкою-блискавицею; за повір’ями, птахи нібито знають розрив-траву, якою можна відчинити будь-який замок; | ||
| + | були поширені ворожіння про сприятливе чи несприятливе значення стуку дятла для подорожніх; коли дятел стукає в ріг хати, цим віщує смерть. Чорт би дятла знав, якби не його ніс (П. Чубинський); Хто би дятла й знав, якби не його дзьоб (приказка); Жовна там кору На липі подовбе (П. Гулак-Артемовський). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Djatel211117.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dyatel.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dyatel211117.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dyatel 07.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|GaWWZIM1Pzs}} | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | Дятли – це унікальні пташки, що постійно відчувають голод. Пов'язано це з величезними енерговитратами, через які вони і хочуть постійно їсти. | ||
| + | При нанесенні удару, дятел застосовує настільки величезну силу, що якби людина зазнала хоча б один такий удар, то вона відразу ж отримала серйозну травму. | ||
| + | У дятлів дуже довгий язик з клейким покриттям, який допомагає їм без проблем діставати комах з вузьких отворів. | ||
| + | Неправі ті, хто думає, що дятли стукають по дереву виключно в пошуках прожитку. Насправді вони це роблять ще для того, щоб заявити свої права на територію, а також у пошуках пари. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 21:51, 21 листопада 2017
Дьокул, -ла, м. Дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЯ́ТЕЛ, тла, чол. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи України.., 1950, 53); * У порівняннях. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
Дя́тел = жовна́ [зеле́на, тарча́ста, чо́рна] (дятленя́ — пташа дятла; зменшено-пестливе — дятленя́тко) — лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева (пop. загадку: «Прилетіли улани, зелені в них жупани, червоні шапочки, рубають пень у трісочки»); народні назви — клюй-де́рево, клюй-ду́б; священний птах небесного вогню; в’є своє гніздо у хмарнім дереві, і гніздо це, закуте зимовими холодами, відкривається навесні гілкою-блискавицею; за повір’ями, птахи нібито знають розрив-траву, якою можна відчинити будь-який замок; були поширені ворожіння про сприятливе чи несприятливе значення стуку дятла для подорожніх; коли дятел стукає в ріг хати, цим віщує смерть. Чорт би дятла знав, якби не його ніс (П. Чубинський); Хто би дятла й знав, якби не його дзьоб (приказка); Жовна там кору На липі подовбе (П. Гулак-Артемовський).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Дятли – це унікальні пташки, що постійно відчувають голод. Пов'язано це з величезними енерговитратами, через які вони і хочуть постійно їсти. При нанесенні удару, дятел застосовує настільки величезну силу, що якби людина зазнала хоча б один такий удар, то вона відразу ж отримала серйозну травму. У дятлів дуже довгий язик з клейким покриттям, який допомагає їм без проблем діставати комах з вузьких отворів. Неправі ті, хто думає, що дятли стукають по дереву виключно в пошуках прожитку. Насправді вони це роблять ще для того, щоб заявити свої права на територію, а також у пошуках пари.
