Відмінності між версіями «Двічи»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Двічи, двічі, '''''чис. ''Дважды. ''З однії липи двічи лико не деруть. ''Ном. Категорія:Дв)
 
 
(не показано 7 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Двічи, двічі, '''''чис. ''Дважды. ''З однії липи двічи лико не деруть. ''Ном.  
 
'''Двічи, двічі, '''''чис. ''Дважды. ''З однії липи двічи лико не деруть. ''Ном.  
 
[[Категорія:Дв]]
 
[[Категорія:Дв]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
'''Академічний тлумачний словник'''
 +
 +
ДВІЧІ, присл.
 +
1. Два рази. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 164); Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають; В життю [житті] літа найкращії Двічі не бувають (Леся Українка, I, 1951, 12); Блиснуло двічі тут підряд, і грохнув грім (Павло Тичина, II, 1957, 57).
 +
2. Взяти два рази (про множення);
 +
//  рідко. У два рази. Я не знав, як її [квітку] звати — і від того вона двічі мені миліша (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290).
 +
♦ Як двічі два [— чотири]; Як двічі взяти по два — дуже просто, цілком зрозуміло. Ми йдем, ми дійдем до мети. Це так, як двічі два — чотири (Володимир Сосюра, I, 1957, 413); І легко йти було, мов через луки, І ясно все, як двічі взять по два (Радянська Україна, 14.X 1959, 3).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219. 
 +
 +
'''Тлумачний словник української мови'''
 +
 +
присл.
 +
1) Два рази.
 +
2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази.
 +
 +
 +
'''Морфологічний запис:''' дві-чі
 +
 +
'''Словотворення:''' два →двічі
 +
 +
'''Синоніми:''' повторно; двократно; дворазово
 +
 +
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvichi21112017.jpg|x240px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvichy21112017.jpg|x240px]]
 +
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
Використання слова "двічі" у сучасній музиці.
 +
{{#ev:youtube|qN4snSqtZU4}}
 +
 +
==Іншими мовами==
 +
 +
'''Російською мовою:''' дважды
 +
 +
'''Англійською мовою:''' twice
 +
 +
'''Німецькою мовою:''' zweimal
 +
 +
==Джерела та література==
 +
#Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
 +
Том 1, ст. 363.
 +
#Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]

Поточна версія на 20:40, 21 листопада 2017

Двічи, двічі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.


Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ДВІЧІ, присл. 1. Два рази. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 164); Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають; В життю [житті] літа найкращії Двічі не бувають (Леся Українка, I, 1951, 12); Блиснуло двічі тут підряд, і грохнув грім (Павло Тичина, II, 1957, 57). 2. Взяти два рази (про множення); // рідко. У два рази. Я не знав, як її [квітку] звати — і від того вона двічі мені миліша (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290). ♦ Як двічі два [— чотири]; Як двічі взяти по два — дуже просто, цілком зрозуміло. Ми йдем, ми дійдем до мети. Це так, як двічі два — чотири (Володимир Сосюра, I, 1957, 413); І легко йти було, мов через луки, І ясно все, як двічі взять по два (Радянська Україна, 14.X 1959, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.

Тлумачний словник української мови

присл. 1) Два рази. 2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази.


Морфологічний запис: дві-чі

Словотворення: два →двічі

Синоніми: повторно; двократно; дворазово


Ілюстрації

Dvichi21112017.jpg Dvichy21112017.jpg

Медіа

Використання слова "двічі" у сучасній музиці.

Іншими мовами

Російською мовою: дважды

Англійською мовою: twice

Німецькою мовою: zweimal

Джерела та література

  1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 1, ст. 363.

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.

Зовнішні посилання