Відмінності між версіями «Двічи»
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
1) Два рази. | 1) Два рази. | ||
2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази. | 2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази. | ||
| + | |||
'''Морфологічний запис:''' дві-чі | '''Морфологічний запис:''' дві-чі | ||
| Рядок 32: | Рядок 33: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | {| | + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvichi21112017.jpg|x240px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dvichy21112017.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
|} | |} | ||
Версія за 20:31, 21 листопада 2017
Двічи, двічі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ДВІЧІ, присл. 1. Два рази. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 164); Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають; В життю [житті] літа найкращії Двічі не бувають (Леся Українка, I, 1951, 12); Блиснуло двічі тут підряд, і грохнув грім (Павло Тичина, II, 1957, 57). 2. Взяти два рази (про множення); // рідко. У два рази. Я не знав, як її [квітку] звати — і від того вона двічі мені миліша (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290). ♦ Як двічі два [— чотири]; Як двічі взяти по два — дуже просто, цілком зрозуміло. Ми йдем, ми дійдем до мети. Це так, як двічі два — чотири (Володимир Сосюра, I, 1957, 413); І легко йти було, мов через луки, І ясно все, як двічі взять по два (Радянська Україна, 14.X 1959, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.
Тлумачний словник української мови
присл. 1) Два рази. 2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази.
Морфологічний запис: дві-чі
Словотворення: два →двічі
Синоніми: повторно; двократно; дворазово
Російською мовою: дважды
Англійською мовою: twice
Німецькою мовою: zweimal
Ілюстрації
|
|
Медіа
Це цікаво знати!
Ще в епоху кам'яного сокири, коли людина вміла видавати лише деякі звуки, перед входом в печеру стародавні люди голосно вимовляли звук "РЬ", а при особливій повазі до господаря "РЬ" вимовлявся два рази, що означало "дозвольте ввійти". Згодом, коли була винайдена двері і почала зароджуватися писемність, для нагадування входить норми пристойності на двері було висічено два великих знака "РЬ". З часом двері ставали товщі і звукопроникність їх падала. І щоб не надриватися, рь-каючи перед дверима, люди придумали стукіт. А від двох "РЬ" залишилося лише одну назву - дві "рь" - двері. Нині дверима називається пристрій клапанного типу, що дозволяє "увійти", або не дозволяє, а також "вийти" і "не вийти"
Джерела та література
- Дверь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Разинов Ю. А. Дверь в системе вещей // Mixtura verborum 2007: сила простых вещей : сб. ст. — Самара : Самар. гуманит. акад., 2007. — С.13-26
- Гацура, Генрих; Эпштейн, Юрий. ДВЕРИ и СТИЛИ. Энциклопедия. История дверей во всех классических стилях. 500 стр. Москва, 2013 год.
Зовнішні посилання
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
