Відмінності між версіями «Тічок»
(→Сучасні словники) |
(Осучаснення інформації) |
||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ті]] | [[Категорія:Ті]] | ||
| − | == | + | ==Тлумачення слова в сучасних словниках== |
| − | ТІЧО́К, чка, чол. | + | '''Академічний тлумачний словник український мови (СУМ-11)''' |
| − | 1. Зменш. до тік 1. Працювали обидва завзято. До снідання все скінчили, щоправда — лишилось іще тічок постругати (Андрій Головко, II, 1957, 244). | + | |
| − | 2. Утоптане, вирівняне місце. Тічок під нею [вишнею], як і завжди, посипаний білим піском, стіл вискреблений (Іван Сенченко, Опов., 1959, 76). | + | '''ТІЧО́К''', чка, чол. |
| − | ♦ Дути (подути) тічок — пробувати силу в боротьбі, в бою. «Дми ж тічок», — Загримав Змій (Іван Манжура, Тв., 1955, 176). | + | 1. Зменш. до '''тік''' 1. ''Працювали обидва завзято. До снідання все скінчили, щоправда — лишилось іще тічок постругати'' (Андрій Головко, II, 1957, 244). |
| + | |||
| + | 2. Утоптане, вирівняне місце. ''Тічок під нею [вишнею], як і завжди, посипаний білим піском, стіл вискреблений'' (Іван Сенченко, Опов., 1959, 76). | ||
| + | ♦ Дути (подути) тічок — пробувати силу в боротьбі, в бою. ''«Дми ж тічок», — Загримав Змій'' (Іван Манжура, Тв., 1955, 176). | ||
| + | |||
| + | '''Фразеологічний словник української мови''' | ||
| + | |||
| + | '''ТІЧОК''' | ||
| + | |||
| + | ду́ти / поду́ти тічо́к (тічка́), фольк. ''Боротися, пробувати силу в боротьбі. “Дми ж тічок”,— Загримав Змій (І. Манжура); — Чи не схотілось тобі, козаче, тічка подуть? — спитав чоловік (О. Стороженко).'' | ||
| Рядок 14: | Рядок 23: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tichok21112017.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tichok21112017.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 150. | + | 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 150. |
http://sum.in.ua/s/tichok | http://sum.in.ua/s/tichok | ||
| + | 2. Фразеологічний словник української мови | ||
| + | http://slovopedia.org.ua/49/53410/361814.html | ||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 19:08, 21 листопада 2017
Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Шейк. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, видно було, що тут борюкались і лежали. Павлогр. у. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. Мнж. 42. Дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою. Мнж. 31.
Тлумачення слова в сучасних словниках
Академічний тлумачний словник український мови (СУМ-11)
ТІЧО́К, чка, чол. 1. Зменш. до тік 1. Працювали обидва завзято. До снідання все скінчили, щоправда — лишилось іще тічок постругати (Андрій Головко, II, 1957, 244).
2. Утоптане, вирівняне місце. Тічок під нею [вишнею], як і завжди, посипаний білим піском, стіл вискреблений (Іван Сенченко, Опов., 1959, 76). ♦ Дути (подути) тічок — пробувати силу в боротьбі, в бою. «Дми ж тічок», — Загримав Змій (Іван Манжура, Тв., 1955, 176).
Фразеологічний словник української мови
ТІЧОК
ду́ти / поду́ти тічо́к (тічка́), фольк. Боротися, пробувати силу в боротьбі. “Дми ж тічок”,— Загримав Змій (І. Манжура); — Чи не схотілось тобі, козаче, тічка подуть? — спитав чоловік (О. Стороженко).
Ілюстрації
Джерела та література1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 150. http://sum.in.ua/s/tichok 2. Фразеологічний словник української мови http://slovopedia.org.ua/49/53410/361814.html |
