Відмінності між версіями «Ладівниця»
(Створена сторінка: '''Ладівниця, -ці, '''''ж. ''Патронташъ. ''У ладівниці ні однісінького набою. ''Мет. 444. [[Категорі...) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ладівниця, -ці, '''''ж. ''Патронташъ. ''У ладівниці ні однісінького набою. ''Мет. 444. | '''Ладівниця, -ці, '''''ж. ''Патронташъ. ''У ладівниці ні однісінького набою. ''Мет. 444. | ||
[[Категорія:Ла]] | [[Категорія:Ла]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. | ||
| + | Використовувалася і використовується також як складова парадної форми. | ||
| + | |||
| + | ==У козаків== | ||
| + | Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVIІ ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях. | ||
| + | Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:пат11.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:пат22.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:пат33.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|8aBXCxAPf2A}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:15, 21 листопада 2017
Ладівниця, -ці, ж. Патронташъ. У ладівниці ні однісінького набою. Мет. 444.
Сучасні словники
Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. Використовувалася і використовується також як складова парадної форми.
У козаків
Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVIІ ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях. Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю
Ілюстрації
|
|
|
