Відмінності між версіями «Ладівниця»
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. | Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. | ||
Використовувалася і використовується також як складова парадної форми. | Використовувалася і використовується також як складова парадної форми. | ||
| + | |||
| + | ==У козаків== | ||
| + | Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVIІ ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях. | ||
| + | Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 25: | Рядок 29: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:15, 21 листопада 2017
Ладівниця, -ці, ж. Патронташъ. У ладівниці ні однісінького набою. Мет. 444.
Сучасні словники
Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. Використовувалася і використовується також як складова парадної форми.
У козаків
Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVIІ ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях. Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти паперовий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю
Ілюстрації
|
|
|
