Відмінності між версіями «Кирниця»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
''' | ''' | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 143.''' | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 143.''' | ||
| + | |||
| + | '''КРИНИ́ЦЯ''', і, жін. | ||
| + | 1. Глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь. Марія встала та й пішла З глеком по воду до криниці (Тарас Шевченко, II, 1953, 310); Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (Андрій Головко, II, 1957, 182); * Образно. — Я б радив тобі.., любчику, закинь.. нинішню пригоду в криницю забуття (Іван Франко, III, 1950, 242); * У порівняннях. Матерні сльози, як криниця: не спити її, не вилити (Юрій Яновський, I, 1954, 13). | ||
| + | ♦ Каламутити воду в криниці див. каламутити. | ||
| + | 2. рідко. Те саме, що джерело 1. Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 154); Самородних криниць чимало в землі. | ||
| + | 3. чого, перен. Джерело (у 2 знач.), скарбниця чого-небудь. І коли через віки невідомий митець знову припаде устами до незглибимої криниці життєвого й художницького подвигу Тараса Шевченка, то й тоді зачерпне він звідти снаги для свіжого слова (Вітчизна, 12, 1964, 191). | ||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 348.''' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 20: | Рядок 27: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/Криниця Криниця] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Поточна версія на 14:35, 21 листопада 2017
Кирни́ця, -ці, ж. = Криниця. У лузі при кирниці, при студеной водиці. Гол. Ум. Кирниченька, кирничка.
Зміст
Сучасні словники
КЕРНИ́ЦЯ, КИРНИ́ЦЯ, і, жін., діал. Криниця. Стоїть з цебринами керниця; В керниці чистая водиця (Степан Руданський, Тв., 1956, 77). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 143.
КРИНИ́ЦЯ, і, жін. 1. Глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь. Марія встала та й пішла З глеком по воду до криниці (Тарас Шевченко, II, 1953, 310); Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (Андрій Головко, II, 1957, 182); * Образно. — Я б радив тобі.., любчику, закинь.. нинішню пригоду в криницю забуття (Іван Франко, III, 1950, 242); * У порівняннях. Матерні сльози, як криниця: не спити її, не вилити (Юрій Яновський, I, 1954, 13). ♦ Каламутити воду в криниці див. каламутити. 2. рідко. Те саме, що джерело 1. Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 154); Самородних криниць чимало в землі. 3. чого, перен. Джерело (у 2 знач.), скарбниця чого-небудь. І коли через віки невідомий митець знову припаде устами до незглибимої криниці життєвого й художницького подвигу Тараса Шевченка, то й тоді зачерпне він звідти снаги для свіжого слова (Вітчизна, 12, 1964, 191). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 348.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Криниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Колодязь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с.
Криничник // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316.
