Відмінності між версіями «Війт»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Війт, -та, '''''м. ''1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи с...)
 
 
(не показано 4 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Війт, -та, '''''м. ''1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. ''Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. ''К. ЧР. 296. ''Чия справа? Війтова. А хто судить? Війт. ''Ном. № 2571. 2) Сельскій староста, сельскій старшина. ''Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. ''О. 1862. II. 78. ''Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. ''Г. Барв. 367.  
 
'''Війт, -та, '''''м. ''1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. ''Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. ''К. ЧР. 296. ''Чия справа? Війтова. А хто судить? Війт. ''Ном. № 2571. 2) Сельскій староста, сельскій старшина. ''Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. ''О. 1862. II. 78. ''Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. ''Г. Барв. 367.  
 
[[Категорія:Ві]]
 
[[Категорія:Ві]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
'''Одинадцятитомний «Словник української мови»'''
 +
 +
ВІЙТ, а, чол. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV—XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Історія УРСР, I, 1953, 132);
 +
 +
//  заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367);
 +
 +
//  У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 19).
 +
 +
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 670. http://sum.in.ua/s/vijt)
 +
 +
'''Знаки української етнокультури: словник-довідник'''
 +
 +
ВІЙТ —
 +
1) у давній Україні — го­лова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також го­лова колегії суддів у старому укра­їнському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто су­дить? — Війт (М. Номис);
 +
 +
2) у старому українському селі — сіль­ський староста, сільський старши­на. Не війтова дочка, та до речі го­ворить (М. Номис);
 +
 +
3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня);
 +
 +
4) на­казни́й війт див. наказни́й ге́тьман.
 +
 +
(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 93. http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury)
 +
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
[[Зображення:Vijt.jpg|551 × 800]]
 +
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|bimBZSnvMsk}}
 +
 +
 +
==Іншими мовами==
 +
Польською - "wójt": [wijt];
 +
Російською - "войт" (https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-pl/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82).
 +
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах — до скасування магдебурзького права на початку 19 століття. У Галичині в складі Австро-Угорщини війт очолював сільську громаду, а в 1921–1939 роках на українських землях, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці — ґміни.
 +
Уведена посада війта була як міського голови (був наприклад і в м. Києві); старшина, міський старшина; різновид поліцейського тисяцького або п'ятисотенного в містечках або посадах, або голова над декількома сотськими; місцями це сільський староста або навіть убраний на поле десяцький з робітниками. Різновид цього «ключвійт» — староста ключа, волості; голова поселення. Від слова «війт» підпорядкована земля й поселення його юрисдикції — війтівство, йому приналежний; війтівський, до нього стосовний; звання, посада особи війта. Війтувати — бути війтом, керувати війтівством.
 +
Від цього слова походять такі прізвища як Войтович, Войтів, Війтович, Вайтовіч.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Поточна версія на 14:06, 21 листопада 2017

Війт, -та, м. 1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? Війтова. А хто судить? Війт. Ном. № 2571. 2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. О. 1862. II. 78. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. Г. Барв. 367.


Сучасні словники

Одинадцятитомний «Словник української мови»

ВІЙТ, а, чол. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV—XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Історія УРСР, I, 1953, 132);

// заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367);

// У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 19).

(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 670. http://sum.in.ua/s/vijt)

Знаки української етнокультури: словник-довідник

ВІЙТ — 1) у давній Україні — го­лова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також го­лова колегії суддів у старому укра­їнському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто су­дить? — Війт (М. Номис);

2) у старому українському селі — сіль­ський староста, сільський старши­на. Не війтова дочка, та до речі го­ворить (М. Номис);

3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня);

4) на­казни́й війт див. наказни́й ге́тьман.

(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 93. http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury)


Ілюстрації

551 × 800


Медіа


Іншими мовами

Польською - "wójt": [wijt]; Російською - "войт" (https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-pl/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82).


Цікаві факти

Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах — до скасування магдебурзького права на початку 19 століття. У Галичині в складі Австро-Угорщини війт очолював сільську громаду, а в 1921–1939 роках на українських землях, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці — ґміни. Уведена посада війта була як міського голови (був наприклад і в м. Києві); старшина, міський старшина; різновид поліцейського тисяцького або п'ятисотенного в містечках або посадах, або голова над декількома сотськими; місцями це сільський староста або навіть убраний на поле десяцький з робітниками. Різновид цього «ключвійт» — староста ключа, волості; голова поселення. Від слова «війт» підпорядкована земля й поселення його юрисдикції — війтівство, йому приналежний; війтівський, до нього стосовний; звання, посада особи війта. Війтувати — бути війтом, керувати війтівством. Від цього слова походять такі прізвища як Войтович, Войтів, Війтович, Вайтовіч.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Війт&oldid=180181