Відмінності між версіями «Злякати»
(Створена сторінка: '''Злякати, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Испугать. ''Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. ''Ном. № 4309. ''З...) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показані 5 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Злякати, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Испугать. ''Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. ''Ном. № 4309. ''Запитала вона зляканим голосом. ''Мир. ХРВ. 17. | '''Злякати, -ка́ю, -єш, '''''гл. ''Испугать. ''Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. ''Ном. № 4309. ''Запитала вона зляканим голосом. ''Мир. ХРВ. 17. | ||
[[Категорія:Зл]] | [[Категорія:Зл]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''ЗЛЯКА́ТИ''' і рідко '''ІЗЛЯКА́ТИ''', а́ю, а́єш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. ''Йде Ярема, Залізняк гукає: — Чуєш, хлопче! ходи сюди! Не бійсь, не злякаю (Шевч., І, 1963, 110); Що з твоїми очима? Напиши по правді, бо вже все одно більш, ніж тепер, не злякаєш, я й так боюся (Л. Укр., V, 1956, 378); — За війну, мамо, я через таке пекло пройшов, що трудно вже мене тепер чимось злякати (Головко, II, 1957, 577);'' // | ||
| + | Примусити здригнутися від несподіванки. — ''Свириде Яковлевичу, це я,— шепоче в темряві Марійка Бондар, щоб часом не злякати чоловіка (Стельмах, II, 1962, 24); Ступала [Оленка] причаєно, мов боялася когось ізлякати (Кучер, Трудна любов, 1960, 212);'' // | ||
| + | Стривожити, порушити. Настала тиша, як у вусі. ''Це зразу злякав ту журливу тишу нестямний крик, божевільний лемент… (Мирний, І, 1954, 52);'' // | ||
| + | Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів). ''Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Коцюб., І, 1955, 35); Постарілий колгоспний бригадир Опанас ні-ні та й заридає в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов’я на вишні (Довж., І, 1958, 95).'' | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 608.''' | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zlakatu1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zlakatu2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 13:47, 21 листопада 2017
Злякати, -ка́ю, -єш, гл. Испугать. Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. Ном. № 4309. Запитала вона зляканим голосом. Мир. ХРВ. 17.
Зміст
Сучасні словники
ЗЛЯКА́ТИ і рідко ІЗЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. Йде Ярема, Залізняк гукає: — Чуєш, хлопче! ходи сюди! Не бійсь, не злякаю (Шевч., І, 1963, 110); Що з твоїми очима? Напиши по правді, бо вже все одно більш, ніж тепер, не злякаєш, я й так боюся (Л. Укр., V, 1956, 378); — За війну, мамо, я через таке пекло пройшов, що трудно вже мене тепер чимось злякати (Головко, II, 1957, 577); // Примусити здригнутися від несподіванки. — Свириде Яковлевичу, це я,— шепоче в темряві Марійка Бондар, щоб часом не злякати чоловіка (Стельмах, II, 1962, 24); Ступала [Оленка] причаєно, мов боялася когось ізлякати (Кучер, Трудна любов, 1960, 212); // Стривожити, порушити. Настала тиша, як у вусі. Це зразу злякав ту журливу тишу нестямний крик, божевільний лемент… (Мирний, І, 1954, 52); // Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів). Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Коцюб., І, 1955, 35); Постарілий колгоспний бригадир Опанас ні-ні та й заридає в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов’я на вишні (Довж., І, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 608.
Ілюстрації
|
|
|
|
