Відмінності між версіями «Зикати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zikati.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zikati2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 13:44, 21 листопада 2017
Зикати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. НВолын. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.
Зміст
Сучасні словники
ЗИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗИКНУТИ, ну, неш, док., розм. Різко кричати. Наш візник-молдуван зикнув на коні й пустив їх з гори щодуху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 566.
Ілюстрації
|
|
