Відмінності між версіями «Дивування»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zdivyvania.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zdivyvania2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 11:08, 21 листопада 2017
Дивува́ння, -ня, с. Удивленіе. Онисько не показував дивування. Левиц. Пов. 283. Ум. Дивуваннячко.
Зміст
Сучасні словники
ДИВУВА́ННЯ, я, сер. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю. — Я ніколи не то, що бачила, а й не гадала, щоб на світі було таке! — і страх перейшов у дивування (Панас Мирний, I, 1954, 67); [Воробйов:] Зникає все марне, дрібне, егоїстичне. Я з дивуванням згадую — невже я міг з вами сперечатись? (Іван Кочерга, II, 1956, 468).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 273.
Ілюстрації
|
|
