Відмінності між версіями «Гадра»
(→Джерела та література) |
|||
(не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. | Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. | ||
+ | |||
Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки./ В. Я. Пропп — Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. — 364 c. | Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки./ В. Я. Пропп — Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. — 364 c. | ||
+ | |||
Історія української літератури. Михайло Грушевський | Історія української літератури. Михайло Грушевський | ||
− | |||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
− | [[Категорія: | + | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 10:18, 21 листопада 2017
Гадра, -ри, ж. Баба-яга, сварливая баба. Вх. Зн. 9.
Сучасні словники
Ба́ба-Яга́ — міфологічний образ, широко поширений в слов'янському фольклорі. Передусім Баба-Яга фігурує в казках, але також зустрічається в билинах, дитячих іграх. Традиційним зображенням є стара страшна жінка, атрибутами якої є хатка на курячих ніжках і ступа.
Інші значення
«Баба-яга», «яга» — позначення злої, сварливої жінки[8][14]. «Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага» — читаємо ми в «Енеїді» І. П. Котляревського[
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки./ В. Я. Пропп — Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. — 364 c.
Історія української літератури. Михайло Грушевський