Відмінності між версіями «Пак»

Поточна версія на 00:03, 21 листопада 2017

Пак. Частица, вставляемая въ рѣчь въ значеніи отчасти подобномъ русскому «бишь». Як пак його звуть? А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже. Шевч. 117. Я пак і забув те зробити, що ви мені казали. Кобел. у. Оттак пак! Іще що вигадай! Ком. II. 3.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови

ПАК 1, рідко ПАКИ, част., розм.

1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 45); — А то — дивись пак: хотів мене зв'язати! (Панас Мирний, II, 1949, 293); // Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь. — Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... «Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 33); Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 268); Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14); [Хорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (Степан Васильченко, III, 1960, 250).

2. пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось. — Про що пак ми були розговорились? — спитав о. Хведор. — Про якогось Серединського, про панича (Нечуй-Левицький, I, 1946, 124); — Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та є плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (Андрій Головко, II, 1957, 479).

3. пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання. — Чи солила галушки? — пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Панас Мирний, IV, 1955, 120); — Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Данило Мордовець, I, 1958, 64).

4. Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін. — Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Леся Українка, II, 1951, 442); — А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 269); — Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 29).

5. Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін. — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (Степан Руданський, Тв., 1959, 203); А що, пак, річка тут глибока? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79). ♦ Де (куди) ж [,] пак — уживається для вираження сумніву в чому-небудь, повної неможливості чогось або ствердження чого-небудь негативного. [Круста:] Не диво, що всі п'яниці з римської голоти охоче йдуть у християни — де ж пак не шанувати їм такого бога? (Леся Українка, II, 1951, 405); Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка. Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (Андрій Головко, II, 1957, 525); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 387); Чи [ж] пак — уживається для вираження сумніву, непевності, нерішучості або іронії. [Панса (показує на персні, що дав Руфінові):] За гроші все можливо. [Фортунат:] Вжеж! [Парвус (з посміхом):] Чи ж пак? (Леся Українка, II, 1951, 463); Чи [то] пак: а) уживається для означення уточнення або виправлення сказаного; тобто. [Річард:] Простіть, панове... час мені до школи... Чи пак до церкви... я піду... прощайте! (Леся Українка, III, 1952, 95); Та от — до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (Максим Рильський, II, 1960, 46); б) уживається для вираження іронічного уточнення або поправки. По їй [лавці] крутився хазяїн, Степан Іванович Квасюк, чи то пак — Квасюков, — це вже так він себе тепер звав (Борис Грінченко, II, 1963, 261); Йде [Варя] до отари, красується біля неї з міською сумочкою в руці, з нігтями, на яких ще й лак не злиняв, з залишками накручених баранців на голові гнідої чи то пак каштанової масті... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 321); Ще б пак! — уживається для ствердження чого-небудь; інакше й бути не може. — Мені однаково, — промовила Жабі. — Ще б пак не однаково, — іронічно, але ласкаво промовив Михайло. — Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Буде лаятися й кричати [Зоя], що інструментальники зривають їм програму. Ще б пак! Зоя — наладник цілого прольоту (Вадим Собко, Любов, 1935, 12). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 17.Коментарі (0)

ПАК 2, у, чол. Багаторічний дрейфуючий морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах.

Фразеологічний словник української мови

ПАК

де ж (вже) пак, ірон. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Он куди наше добро іде! Де ж пак: кріпаків обібрали, гроші .. повернули на довги (борги) (Панас Мирний); Знову невдоволення ворухнулось у серці .. на Діденка. Де ж пак, було йому до цього! У нього ж бач справи державної ваги. Фігура! (А. Головко). 2. Уживається для ствердження чого-небудь у значенні: само собою зрозуміло, звичайно. — Але ж дорого, сину, ти заплатив за їх (книжки)! Де ж пак, аж десять карбованців. Овва! Чималі гроші! (І. Нечуй-Левицький); — Де ж пак! Скільки ми таборів (військовополонених) врятували (О. Гончар); — Хіба ви не чули, не бачили, як поганий Конецпольський обтикав тичками з козацькими головами окопи на Кодаку..? — Де вже пак не чули! Чули! — тихо загув народ (І. Нечуй-Левицький).

де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (М. Коцюбинський); — Все одно я дробу не поклав йому (онукові) у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); — Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька.— Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну (обмову) вигадувати? (Б. Грінченко); — А чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей. Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок); Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? (К. Гордієнко). де ж таки́. — А вам заздро на мого чоловіка? — Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім в

куди́ ж пак. Уживається як категоричне заперечення висловленого. — Чого ти скубешся? — з плачем вимовив Чіпка.— Постій, я бабусі скажу — вона тобі дасть! — Боюсь я твоєї бабусі,— куди ж пак! (Панас Мирний); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже б і вчитись — так куди ж пак (Ю. Збанацький).

так куди́ (ж пак). Уживається для вираження незгоди з чим-небудь, заперечення чогось. Шрам не раз починав говорити, так куди! Голос той так і покриває слова його (П. Куліш); — Ну, так! Придбаєш, дочко, свекруху на весь світ…— Та то, може, вона вам, мамо, так на перший погляд здалася,— одказує Галя.— Так куди!.. Кинулась Явдоха в жаль та сльози (Панас Мирний); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже б і вчились — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Ю. Збанацький).

чи (то) пак. 1. Уживається для вираження уточнення або виправлення сказаного; точніше. (Річард:) Простіть, панове… час мені до школи… Чи пак до церкви… Я піду… прощавайте (Леся Українка); Та от — до старості дійшов, Чи то пак… до її порогу… (М. Рильський). 2. Уживається для іронічного або в’їдливого уточнення; тобто. Порфир вишурхнув з-під руки Боцмана — чи то пак — Бориса Савовича — вихователя, і, мов очманілий, кинувся до вікна (О. Гончар).

ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися (п’яні велотуристи) своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); (2-й з прохачів:) Якби ж то визволить (з темниці)! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! (3-й з прохачів:) Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка). 2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.—

Ілюстрації

Переклад

Фраза "ще б пак" перекладається фразами you bet, (but) of course, I should say so!, I should think so!, to be sure!, and how!, I'll say!, didn't we just!:

"Ви гарно провели час?" "Ще б пак"! "Did you enjoy yourselves?" "Didn't we just!" "Усюди асфальт! Автомобілі! A яке сонце!" "Ще б пак! Тут доглядають за цим". "Asphalt everywhere! Cars! And what a sun!" "I should say so! They look after these things here!"

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/pak http://slovopedia.org.ua/49/53407/359523.html