Відмінності між версіями «Няньо»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 23: Рядок 23:
  
 
Орфографічний словник української мови. 2005.
 
Орфографічний словник української мови. 2005.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #FFFF31 solid; border-bottom:5px #FFFF31 solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:54t4.jpg|x250px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4t4f4r.jpg|x250px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рнпек.jpg|x250px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|i6t8bKsN8M4}}

Версія за 23:30, 20 листопада 2017

Словник Бориса Грінченка

Ня́ньо, -ня, м. Отецъ. Гол. II. 43.

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.

Словник лемківскої говірки

няньо -ня, ч. Ол. Батько, тато. -Люблю вас няню!


Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.

Орфографічний словник української мови

ня́ньо іменник чоловічого роду, істота батько діал.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації

54t4.jpg 4t4f4r.jpg Рнпек.jpg

Медіа