Відмінності між версіями «Пуп»

Версія за 21:14, 20 листопада 2017

Пуп, -па, м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. Кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Вона на це й пупа не поривала. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. І. 233. Ум. Пупець, пупок, пупчик. З пупку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.

Сучасні словники

ПУП ПУП, а, чол. Круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини. — Яка ж я баба? Хіба я вам пупа різала? — сказала зобижена Ярина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 58); Малий Никола, з роздертою пазухою аж геть понижче пупа, бігав поміж люди (Лесь Мартович, Тв., 1954, 87); Ми уміємо й гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: — Де людей купа, не болить біля пупа! (Андрій Головко, II, 1957, 501); Дивляться вечірком люди — трясця тобі в пуп! — Лупатий в німецькому мундирі на шкапині чвалає (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 66); * У порівняннях. Посинів, як той пуп (Номис, 1864, № 654); Вскочив [Пилинко] у хату, як пуп, синій, зубами цокоче (Панас Мирний, IV, 1955, 288). ♦ Вище пупа не скочиш (не підскочиш) див. вище; Пуп землі, ірон., жарт. — про людину, яка вважає себе центром усього, найважливішою серед усіх. [Самопал:] Ти як вийшов у передовики, так тобі.. і замакітрилась голова... Здалось тобі, що ти — пуп землі (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 215); Кричати (голосити, репетувати і т. ін.), як (мов, немов і т. ін.) на пуп — кричати з усіх сил, дуже голосно. Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування — кричав, як на пуп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524); Аж ось поромщик їх, проноза, На землю впав, як міх із воза, І, мов на пуп, репетовав [репетував] (Іван Котляревський, I, 1952, 159). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 390.

ПУП

Надрива́ти / надірва́ти пу́па (пуп), фам. Перевтомлюватися, знесилюватися від надмірного фізичного напруження, тяжкої роботи. — Але в колгоспі люди не надривають пупа,— говорив Антон, крокуючи за Багатирем.— За людей працює моторова сила (С. Чорнобривець).

Пуп землі́, ірон. Центр, основа всього. Чимало цікавого є у Вашингтоні. Загалом столиця вражає надмірною бундючністю. Це місто державних чиновників, які твердо переконані, що саме тут пуп землі, що саме вони вершать сучасне й майбутнє людства (Л. Дмитерко); // Людина, що вважає себе найважливішою серед усіх інших. — Та тільки вдумайся, що він меле! Це ж якесь марення. Я… я пуп землі!.. (С. Добровольський); Увірував Єгор, що він якщо й не пуп землі, то принаймні щось подібне (К. Світличний).

Пуп розв’я́жеться кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь надірветься від важкої праці. — Змахни піт, Іоне, а то очі виїсть…— Без звички не те, що очі виїсть, а й пуп може розв’язатися (М. Чабанівський). 2. Уживається як погроза кому-небудь. Тут тобі й пуп розв’яжеться (М. Номис).

Пуп тріщи́ть у кого. Хто-небудь дуже напружується, надривається. Несе таку валізу, що аж пуп тріщить (З газети); // Хто-небудь переживає складний період, великі труднощі. Вимагала держава хліба — йшов хліб, м’ясо було потрібне — і м’ясо давали олбинці… Тріщали пупи в багатеньких, їм Прокоша ніякого спуску не давав (Ю. Збанацький).

Ілюстрації