Відмінності між версіями «Вирій»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
Рядок 4: Рядок 4:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
У словнику української мови зазначено що:
 +
ви́рій = вира́й = и́рій = і́рій = ура́й —
 +
 +
1) теплі країни, краї; також теплі води; слово (давнє «ірсад») означає «теплий край», можливо, від грецьк. «ір» — «весна»; за повір’ям, вирій пов’язаний з раєм, теплою, вічнозеленою й сонячною краї­ною, розташованою далеко на Сході, за морем, куди на зиму від­літають птахи, а на Здвиження ні­бито уповзають туди до своєї мате­рі й плазуни, крім тих, які когось укусили; у цьому полягає накладе­на на них Божа кара; Ф. Філін вва­жає, що в уявленнях про ірій-вирій збереглися явні відлуння сло­в’янської язичницької релігії. За­журилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію виле­тіла (А. Метлинський); Журавлі відлітають у вирій на великій висо­ті, неквапливо і стиха курличуть — стоятиме тепла осінь (прикмета);
 +
 +
2) (з великої літери) Ви́рій = Ура́й — у східнослов’янській міфології — стародавні назви раю — блаженної сторони, вічної весни, вічного світла і Райського (Світо­вого) дерева, Дерева життя, біля вершини якого нібито мешкають птахи та душі померлих; в україн­ському фольклорі збереглося від­луння давніх уявлень про перевті­лення душ померлих; можливо, відлітання птахів у Вирій так чи інакше асоціювалося з переміщен­ням душ у потойбічний світ, де, чекаючи на свій час, перебувають душі ще не народжених дітей (пор. народну формулу «звідки беруться діти» та відповідь на неї — «бусол, лелека, ворона чи гуси принес­ли»); у народних піснях весняного циклу збереглися мотиви відми­кання ключем Вирію, звідки прилітають птахи; за народною леген­дою, колись ключі були у ворони, але та прогнівила Бога, і ключі бу­ло передано іншій птиці (мож­ливо, зозулі, яка покидає вирій останньою), тому й кажуть: «Воро­на й за морем літає, та дурна вер­тає»;
 +
 +
3) тільки Ура́й = Рай — бог родючої сили землі й плодючої си­ли тварин, володар полів, урожаю, бджолиного медозбору; до старо­винного свята Ураю-Раю христи­янська церква припасувала день Юрія (див.).
 +
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  

Версія за 20:02, 20 листопада 2017

Ви́рій, -рію, м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках У словнику української мови зазначено що: ви́рій = вира́й = и́рій = і́рій = ура́й —

1) теплі країни, краї; також теплі води; слово (давнє «ірсад») означає «теплий край», можливо, від грецьк. «ір» — «весна»; за повір’ям, вирій пов’язаний з раєм, теплою, вічнозеленою й сонячною краї­ною, розташованою далеко на Сході, за морем, куди на зиму від­літають птахи, а на Здвиження ні­бито уповзають туди до своєї мате­рі й плазуни, крім тих, які когось укусили; у цьому полягає накладе­на на них Божа кара; Ф. Філін вва­жає, що в уявленнях про ірій-вирій збереглися явні відлуння сло­в’янської язичницької релігії. За­журилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію виле­тіла (А. Метлинський); Журавлі відлітають у вирій на великій висо­ті, неквапливо і стиха курличуть — стоятиме тепла осінь (прикмета);

2) (з великої літери) Ви́рій = Ура́й — у східнослов’янській міфології — стародавні назви раю — блаженної сторони, вічної весни, вічного світла і Райського (Світо­вого) дерева, Дерева життя, біля вершини якого нібито мешкають птахи та душі померлих; в україн­ському фольклорі збереглося від­луння давніх уявлень про перевті­лення душ померлих; можливо, відлітання птахів у Вирій так чи інакше асоціювалося з переміщен­ням душ у потойбічний світ, де, чекаючи на свій час, перебувають душі ще не народжених дітей (пор. народну формулу «звідки беруться діти» та відповідь на неї — «бусол, лелека, ворона чи гуси принес­ли»); у народних піснях весняного циклу збереглися мотиви відми­кання ключем Вирію, звідки прилітають птахи; за народною леген­дою, колись ключі були у ворони, але та прогнівила Бога, і ключі бу­ло передано іншій птиці (мож­ливо, зозулі, яка покидає вирій останньою), тому й кажуть: «Воро­на й за морем літає, та дурна вер­тає»;

3) тільки Ура́й = Рай — бог родючої сили землі й плодючої си­ли тварин, володар полів, урожаю, бджолиного медозбору; до старо­винного свята Ураю-Раю христи­янська церква припасувала день Юрія (див.).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Факультет права та міжнародних відносин