Відмінності між версіями «Жовна»
(Створена сторінка: '''І. Жовна, -ни, '''''ж. ''Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — '''зелена'''. Дя...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | == Словник Грінченка == | ||
'''І. Жовна, -ни, '''''ж. ''Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — '''зелена'''. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — '''тарчаста'''. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — '''чорна'''. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414. | '''І. Жовна, -ни, '''''ж. ''Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — '''зелена'''. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — '''тарчаста'''. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — '''чорна'''. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414. | ||
| Рядок 4: | Рядок 5: | ||
[[Категорія:Жо]] | [[Категорія:Жо]] | ||
| + | |||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | [[Словник української мови Академічний тлумачний словнк (1970-1980)]] | ||
| + | ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, сер.). | ||
| + | 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті — вся в жовнах (Іван Котляревський, I, 1952, 115). | ||
| + | 2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.Коментарі (0) | ||
| + | ЖОВНА́, и, жін. | ||
| + | 1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Іван Франко, IV, 1950, 25). | ||
| + | 2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539. | ||
Версія за 18:50, 20 листопада 2017
Словник Грінченка
І. Жовна, -ни, ж. Пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — зелена. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — тарчаста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — чорна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414.
ІІ. Жовна и жовни, с. мн. Опухоль железъ на шеѣ, желваки, антиномикозъ. Росхристана, простоволоса і як в намисті вся в жовнах. Котл. Ен. ІІІ. 11. Обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки. Св. Л. 303. Жовна викладаються. Богод. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словнк (1970-1980) ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, сер.). 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті — вся в жовнах (Іван Котляревський, I, 1952, 115). 2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.Коментарі (0) ЖОВНА́, и, жін. 1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Іван Франко, IV, 1950, 25). 2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.
