| | '''Трактува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Угощать. ''Сват того не чує, охочо трактує. ''Лукаш. 133. ''Череваниха їх ''(гостей) ''трактувала. ''К. ЧР. 178. | | '''Трактува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Угощать. ''Сват того не чує, охочо трактує. ''Лукаш. 133. ''Череваниха їх ''(гостей) ''трактувала. ''К. ЧР. 178. |
| − | *1. перех. Витлумачувати, розглядати якусь проблему, висловлювати свої погляди з приводу певного питання. З того, як художник трактує свої мотиви, можна пізнати його душу (Коцюб., II, 1955, 433); Теоретикам занепадницького буржуазного мистецтва вигідно трактувати реалізм як тимчасову течію, яка ніби «віджила» свій вік (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 21); Частина буржуазних етнографів, перекручуючи зміст весільної драми, майже всю її трактувала як релігійну, що не відповідає дійсності (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 95); // Характеризувати, зображувати образ, сюжет, тему тощо згідно зі своїми поглядами, розумінням. Бернс або розвивав сюжет, який йому подобався, в дусі даної народної пісні, або по-своєму оригінально трактував події, про які в ній говорилось (Рад. літ-во, 5, 1958, 84); І Хоткевич у повісті «Камінна душа», і Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» трактують образи гуцулів у романтичному, баладному дусі (Рад. літ-во, 1, 1961, 68); Кожну тему можна трактувати по-різному. Один вдається до сатиричних засобів, другий користується гумором, інший висміює в жартівливій тональності (Вітч., 10, 1963, 111).
| |
