Відмінності між версіями «Вогненний»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ВОГНЕ́ННИЙ (розм. ОГНЕ́ННИЙ), а, е. | ||
| + | 1. Прикм. до вогонь 1. Огненна стріла прорізала усе небо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); Вогненні стрічки звивалися над їхніми [літаків] моторами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 104); * Образно. Як Гастелло, ..він [Соколов] на голови ворогів своє серце вогненне кинув, свій літак з висоти повів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 168); | ||
| + | // Який яскраво світить, випромінює. Прага вся була в гомоні,.. у вогненних переливах реклам, у блиску вітрин (Павло Тичина, III, 1957, 365); | ||
| + | // Дуже гарячий. Подушка була гаряча, як полум'я, і немилосердно палила й без того вогненні Костеві щоки (Олесь Донченко, I, 1956, 98). | ||
| + | 2. перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. Рудий фельдшер став вогненним від люті (Юрій Яновський, II, 1958, 210); Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (Олесь Донченко, IV, 1957, 204). | ||
| + | 3. перен. Сповнений енергії, запалу; пристрасний. Всі почування і прагнення народу він [Т. Шевченко] перелив у вогненні рядки своїх творів (Історія української літератури, II, 1956, 619); Вогненного нам треба слова! Такого, щоб мільйони виховувало: глибоко, партійно, реально, інтернаціонально! (Павло Тичина, III, 1957, 9); | ||
| + | // З яскравим, полум'яним блиском (про очі, погляд тощо). Вогненним зором зиркнув він на матушку ігуменю, і та відповіла йому басовитим привітним смішком (Олесь Донченко, III, 1956, 171); | ||
| + | // Сповнений напруженої боротьби й бурхливих подій. Багров міг би багато розповісти Марії про ті вогненні роки, коли її ще на світі не було (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 23). | ||
| + | 4. Стос. до вогню (в 6 знач.). Нечуваної сили і завзяття — Стелився гул вогненних канонад (Юрій Яновський, V, 1959, 63); Вогненний наліт ескадри накрив стоянку ворожих кораблів у порту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 714. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:00, 20 листопада 2017
Вогненний, -а, -е. = Огненний. Гаряча смола та сірка неначе вогненна річка розливаються. Стор. МПр. 47.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВОГНЕ́ННИЙ (розм. ОГНЕ́ННИЙ), а, е. 1. Прикм. до вогонь 1. Огненна стріла прорізала усе небо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); Вогненні стрічки звивалися над їхніми [літаків] моторами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 104); * Образно. Як Гастелло, ..він [Соколов] на голови ворогів своє серце вогненне кинув, свій літак з висоти повів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 168); // Який яскраво світить, випромінює. Прага вся була в гомоні,.. у вогненних переливах реклам, у блиску вітрин (Павло Тичина, III, 1957, 365); // Дуже гарячий. Подушка була гаряча, як полум'я, і немилосердно палила й без того вогненні Костеві щоки (Олесь Донченко, I, 1956, 98). 2. перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. Рудий фельдшер став вогненним від люті (Юрій Яновський, II, 1958, 210); Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (Олесь Донченко, IV, 1957, 204). 3. перен. Сповнений енергії, запалу; пристрасний. Всі почування і прагнення народу він [Т. Шевченко] перелив у вогненні рядки своїх творів (Історія української літератури, II, 1956, 619); Вогненного нам треба слова! Такого, щоб мільйони виховувало: глибоко, партійно, реально, інтернаціонально! (Павло Тичина, III, 1957, 9); // З яскравим, полум'яним блиском (про очі, погляд тощо). Вогненним зором зиркнув він на матушку ігуменю, і та відповіла йому басовитим привітним смішком (Олесь Донченко, III, 1956, 171); // Сповнений напруженої боротьби й бурхливих подій. Багров міг би багато розповісти Марії про ті вогненні роки, коли її ще на світі не було (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 23). 4. Стос. до вогню (в 6 знач.). Нечуваної сили і завзяття — Стелився гул вогненних канонад (Юрій Яновський, V, 1959, 63); Вогненний наліт ескадри накрив стоянку ворожих кораблів у порту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 714.
Ілюстрації
|
|
|
|
